Страшно це визнавати, але здається моя рідна донька перестала бути моїм найкращим другом. Все почалося близько року тому, коли вона була на третьому курсі юридичного факультету. Скажу відразу, що я ні в якому не хочу її очорнити, лише показати ситуацію з боку. І тільки в тому вигляді, в якому вона дійсно має місце.
Вона завжди була старанною ученицею в школі і гідною студенткою у ВНЗ. За словами її друзів і її самої вона ніколи не ходила на «тусовки», де всі п’ють. Я щиро вірила, і не могла навіть подумати про те, що вона принесе в подолі в такому ранньому віці. Тобто я розумію, що вона вже не дівчинка, і я добре знаю її хлопця – це також розумний і старанний молодий чоловік, але про яких дітей може йти мова в такому юному віці?
Загалом, через три місяці я цим змирилася і перестала наполягати на своєму, однак через півроку сталося те, чого я ніяк не могла очікувати від власної доньки – вона вирішила забрати у нас нашу квартиру. Я не відразу зрозуміла, що на неї так вплинуло і чому вона настільки змінилася. Може, на неї вплинуло майбутнє материнство, а може її хлопець – без поняття.
Проте її юридичні знання дозволяють їй претендувати на квартиру і вона вже подала позов. Ми також подали зустрічний позов, і тепер у нас судові дебати основна частина життя. Ми намагалися з нею поговорити окремо, але вона і слухати нас не хотіла. Лише демонстративно відповідала, і намагалася всіляко відсторонитися. Все, що її цікавить на даний момент – наша квартира. Вимагає розміняти і все. І жодні аргументи на неї не діють. Але ми з чоловіком вже не молоді, нам хочеться спокою, а не пускати на оглядини ймовірних покупців, розмінювати житло, переїжджати. Куму потрібен цей клопіт. От як нас не стане то вже хай робить, що забажає.
Ось так і вийшло, що моя дитина перестала в мені бачити рідну людину. Ми намагалися зв’язатися з її хлопцем, але вдалося нам це лише раз. І то він не сказав нічого конкретно, лише згадав, що у них скоро весілля. Звичайно, дізналися ми про це останні і ні про які запрошення мови йти не може. Що робити – не знаю. Квартира поділена на всіх, і яке рішення винесе суд мені досі не зрозуміло. Я скоріше не стільки боюся за квартиру, скільки мені просто прикро, що через гроші наші відносини зруйнувалися. Це так безглуздо.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
