Я не могла повірити людським пересудам бо свою невістку я знала, любила і довіряла їй повністю. Та й де таке уявити, аби людина, яка ось щойно у тебе чай пила і “мамою” тебе кликала, таке може зробити. Та от, уже коли на власні очі побачила, та ще й на свою голівоньку сиву, вирішила впевнитись, то тепер і не знаю, як мені бути

Я не могла повірити людським пересудам бо свою невістку я знала, любила і довіряла їй повністю. Та й де таке уявити, аби людина, яка ось щойно у тебе чай пила і “мамою” тебе кликала, таке може зробити. Та от, уже коли на власні очі побачила, та ще й на свою голівоньку сиву, вирішила впевнитись, то тепер і не знаю, як мені бути.

Мій син із невісткою у щасливому шлюбі п’ятнадцятий рік живуть. Мешкаємо ми у невеликому містечку зовсім поруч. Спочатку, молодята у мене жили, але згодом, син таки зумів заробити на квартиру окрему і вони переїхали.

Є у мене троє онучаток – квіточок дівчаток. Всі, як одна до свахи схожі – білявки, але блакитні очі мої. То татові доні, бо ж і на день триста разів зателефонують з татом балакають, щось своє щебечуть ще й на ніч він їм казки читає.

У нас і Олею – невісткою моєю, дуже теплі стосунки. Я для неї “мама”, вона мене не сторониться і якщо направду, мені вона ближча від сина, бо він і мовчазний і не розповість нічого, а Оля щебетуха і дуже добра і уважна.

Та от, стали мені люди переказувати, що Оля не вірна моєму сину. Славко мій уже третій рік, як у Швеції, їхав ніби, як на заробітки, але вже у нього плани сім’ю туди забрати. Нині над цим вони працюють.

Так ось, я людям вірити не хотіла і навіть стосунки з кращою подругою зіпсувала, бо вважала, що то з її сторони банальна заздрість.

Та от, на власні очі я таки побачила Олю і того чоловіка. Сиділи вони у кафе, мило балакали і тримались за руки. Якби не спека раптова весняна, не те, що поруч не було магазинчиків і я не захотіла води, напевне ніколи б туди і не зайшла я.

Прикро мені стало, але білш того – у того кавалера невістчиного теж блакитні очі і світле волосся. А ще, точнісінько така ж плямка над верхньою губою, як і в старшої моєї онучки.

Ходила я колами і не знала, як бути. Підозри  точили і спати не давали. Таки я зважилась і вирішила перевірити, а чи онучки мені дівчатка, яких мій син виховує.

Коли той конверт отримала, довго не могла відкрити, вже думала викинути і жити як є. Але. де б могла знайти спокій із такими думками? Таки відкрила.

От тепер я не знаю, як мені бути, бо ж ми із дівчатками аж ніяк не рідня. Тобто, мій син усі ці роки ростить дітей жінки, не своїх.

Спати не сплю, аж схудла. Як мені вчинити у цій ситуації? Зателефонувати сину, усе розповісти? Але ж у них така прекрасна сім’я. Чого мушу руйнувати? Як він то сприйме, чи не зроблю гірш ніж є?

А з іншого боку – навіщо мовчати, як невістка таке робить за нашими спинами?

Ой, підкажіть. як би ви на місці моєму вчинили? Розповіли б сину правду?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page