З Віталієм ми відносно недавно офіційно зареєстрували свій шлюб, ще два роки не минуло з того щасливого моменту.
Він саме та людина, з якою я нарешті віднайшла щастя і спокій. Перший чоловік, якого фактично нав’язала мені мама, втік від проблем одразу, як тільки вони з’явилися.
І мама мене покинула, коли вона була дуже потрібна. А зараз дивується моєму ставленню до неї.
Хай радіє, що я взагалі підтримую з нею хоч якісь стосунки. І то Віталик попросив маму поважати і підтримувати з нею зв’язок.
За все пережите в минулому я отримала такого золотого чоловіка зараз. Я безмежно щаслива, що Віталій та його мама з’явилися в моєму житті.
До нього я була одружена, але не через власне бажання. Я була молода та довірлива. У мами на роботі був начальник, якому я сподобалася, як майбутня невістка.
Син маминого шефа був ще тим гультяєм, мав багато поганого досвіду за плечима, проблеми з законом і багато-багато “цікавого” у біографії. Мама про це знала, але вона загорілася перспективою поріднитися з багатим шефом, тому вмовила мене вийти заміж.
Як казала мама, одружиться, і я зможу перевиховати чоловіка, зробити з нього гідну людину. Я звикла слухатися маму і тут діяла за звичною схемою – рідна мама поганого не порадить.
Після весілля моє життя справді змінилося. Я вперше відчула, що я ніхто. Так мене виховував чоловік і хотів донести, що йому все можна у цьому житті.
Коли я скаржилася мамі, вона лише посміхалася і говорила, щоб я не перебільшувала наші конфлікти. Нібито ми повинні притертись і звикнути.
Я вірила мамі, адже вона мені добра хотіла. Терпіла і безгрошів’я, і ставлення, як до п’ятої стіни, навіть незнайомих жінок у своїй квартирі. Чоловік ні в чому собі не відмовляв.
Апогеєм нашого шлюбу стала подія, що фактично позбавила мене можливості стати коли-небуть матір, чоловік вирішив, що йому така дружина не потрібна і подав на розлучення.
Мені здавалося, що нікому не потрібна розлучена, ще й можливості мати нащадків. Я чекала маминої підтримки та теплоти, але вона лише злилася на мене і казала, що я – ніяка жінка, раз не змогла втримати біля себе чоловіка.
Мама назад до нашої спільної квартири мене не пустила. Сказала, що доросла донька має жити окремо. Я почала з колегою винаймати однокімнатну квартиру.
10 років я боялася вступати у серйозні стосунки. Думаю, своїм характером я приваблювала у своє життя негідних чоловіків.
Віталик змінив моє життя. Але спершу я познайомилася з його мамою на роботі. Вона прийшла оформлювати позику у наш банк, я її консультувала щодо вигідних умов.
Літня клієнтка привела до банку свого сина і акуратно познайомила нас. Віталик підкурив мене своєю сором’язливістю та порядністю. Я погодилася випити з ним філіжанку кави після роботи. А потім і пропозицію руки та серця прийняла.
З мамою я перестала спілкуватися з моменту свого розлучення. Віталик наполіг на тому, щоб ми запросили її на весілля. Він вихований так, що маму ледь не на руках носить. Але його мама варта такого ставлення до себе. В мене зовсім інша історія.
Проте я поступилася чоловікові, і мама була запрошена на моє друге весілля. З того часу вона знову активно почала лізти в моє життя.
Я намагаюся захистити свою нову родину від такої родички. Мене більше нічого не пов’язує з нею, окрім формальностей. Але чоловік не розуміє мого ставлення до матері та просить її періодично запрошувати до нас.
На День Матері ми потішили свекруху дорогим подарунком. Приводів два: по-перше, ми її дуже любимо та цінуємо. А по-друге, напередодні у мами чоловіка був день народження.
Над подарунком для улюбленої свекрухи я ламала голову та шукала найкрасивіший презент. Коли побачила брендову сумку із натуральної шкіри, то відразу зрозуміла: те, що треба.
У комплекті до дорогої сумки ми взяли гаманець не менш розкішний та якісний. Я була така щаслива, ніби це мені належався подарунок.
Оскільки Віталик планував відвідати тещу на День Матері, ми відразу взяли і для неї подарунок. Я вибрала для неї теж сумку, щоб не відрізнятися оригінальністю.
Але мама сильно образилася на нас, дізнавшись, який контраст між її подарунком та подарунком для мами чоловіка. Навіть не посоромилася мені своє фе виказати у телефонній розмові. Ця ситуація мусолиться вже понад два місяці і сили терпіти ці докори мене просто покидають. Хочеться просто викреслити цю людину зі свого життя.
Я вважаю, що мама не права. Я взагалі не хотіла бачити маму ні в цей день, ні у своєму житті. Тож нехай радіє і такому презенту. Іншого від мене вона не отримає.
