fbpx

Я не розумію свекрух, які не люблять своїх невісток. В мене таке враження, що ці жінки просто без найменшої думки про самозбереження. Пані, невістки – то наші союзники, наша опора і підтримка! Без них, ми знову повернемося в той момент, коли просто до скреготу зубів хотіли аби син вже нарешті пішов з дому!

Згадайте той момент, коли ви не спали до ранку, бо не знали, де він взагалі швендяє і від кожного телефонного дзвінка чекали повідомлення, що з любою дитиночкою щось сталося!

Коли видзвонювали всіх друзів і недругів, лікарні і інші заклади аби тільки переконатися, що такого прізвища там не траплялося за ніч.

Згадайте, як валер’янка була вашим улюбленим засобом від усього.

Згадайте, як прали просто гори шкарпеток, бо ж ще були і від чоловіка, намагалися зрозуміти від чого ці плями, бо вони в принципі не відпираються.

А ті каструлі і каструлі їжі, яку треба було щодень варити, бо апетити в дитини просто неймовірні!

Згадайте які сумки треба було нести з базару чи магазину, щоб своїх чоловіків прогодувати. А той запах на кухні смаженого-пересмаженого, який не лише в’ївся в стіни жовтим нальотом, але яким і ви проникли ся до самих кісточок!

І ось в цьому мороку безпросвітності білки до вас в двері стукає моторна дівчинка, яка з палаючими очима каже вам (перекладаю):

– Я дуже люблю вашого сина і буду з радістю і любов’ю виконувати ту роботу по догляду за ним, яка вже в ваших печінках.

І ви маєте в цей момент просто розплакатися від радості, впасти перед образами і подякувати Богові за спасіння!

І найголовніше – ви не маєте цю вертку білочку сполохати!

Ви маєте хвалити вашого сина, казати, що він вам всі вуха проговорив, яка білочка красуня і розумничка. Навіть, якщо вам син нічого не казав – брешіть заради свого спасіння!

Ви ніжно скеровуйте білочку, підкажіть, що ваш синочок любить їсти, як любить заварену каву і соковиту булочку.

Все це вчите готувати, хвалите і захоплюєтеся кулінарними вміннями і чекаєте того моменту, коли білочка стане зобов’язана перед Богом і людьми піклуватися про ваше чадо.

І ось в цей період багато з вас, мої любі, дають слабину і починаю повертати свого горобчика в свою годівничку… Перетерпіть, дівчатонька!

Хай йде їсти підгорілі відбивні в законної дружини, ніж ніжні биточки у вас!

Він має буде навчений до нового і все, терпіть, хоч схуд, терпіть!

Зрозумійте, з часом відбивні стануть золотистими. А він з вашої шиї не злізе ніколи.

Ой. І не кажіть, що мамина черешенька не заслужила таку видру. Десь глибоко, глибоко в душі ви знаєте, що заслужила.

Ви маєте дочекатися онуків, щоб вже наша білочка нікуди не ділася. І в цей момент ви маєте їй допомогти, підтримати, підбадьорити, бо вона не лише ваш союзник, але й носій найціннішого скарбу.

В цей момент ви за сином пильнуєте пильніше, ніж будь-коли: чи на роботі, чи дома, чого до друзів, чи не пахне сторонніми запахами.

Читайте також: Мої доньки залишили на мене дітей, але я бачу, що не планують до них вертатися. Ні чоловіків собі не шукають, а живуть одним днем. Можливо, це я винна, що вони не розуміють ролі батька в сім’ї

Робіть все аби й синочок ваш витримав неувагу дружини… тут можете приносити биточки, але до них в квартиру, перед тим, зустрівши сина при виході з роботи.

Якщо між ними є непорозуміння – підтримайте невістку. Не того, що ви її любите, а того, що вона вашого горобчика як покине, то знайде собі іншого, тим більше, що вона вже вміє смажити золотисті відбивні, а от ваш горобчик може довіку з вами і прожити. Вам того треба?

Вам точно треба зустрічі з подругами, відпустка з чоловіком, розсада помідорів на підвіконнику, улюблені серіали за розкладом, розумієте? І все це без валер’янки!

І щоб це було, то пам’ятайте: онуків на вихідні забираєте, коли не маєте інших планів, невістку хвалите і в очі і поза очі, сина переконуєте, що кращої дружини йому не знайти.

І нарешті живіть для себе, вивітрюйте і відчищайте той запах смаженого з душі і тіла!

Фото Ярослава Романюка.

Автор Ксеня Ропота.

You cannot copy content of this page