Ну, побудував Руслан для мене і дітей будинок, заробляв гроші і вчасно повертався додому. Але толку мені з того? Я й тоді хотіла аби мене на руках носили і зараз цього хочу, поки остаточно з мене попіл не сиплеться.
І так я знайшла собі кавалера, правда, лише по переписці, який кожного дня писав мені «Доброго ранку, красуня» і присилав квіточку чи чашечку кави.
Розумієте, людина не лінувалася кожного ранку мені написати якусь приємність, як і кожного вечора спитати, як пройшов мій день і вислухати, що на роботі мене не цінують, діти виросли і їм байдуже, що там мати робить, а чоловік те, що й завжди – є і є, а не було б мене вдома, то й не звернув би увагу.
І ось почав мені мій обранець писати, що такій жінці як я потрібен зовсім інший чоловік. зовсім інша робота і зовсім інше ставлення до себе.
І ось я провела черговий день-як-день: зранку зробила сніданок. За який мені не подякували, пів години тряслася в переповненому тролейбусі, де водій на мене визвірився, що зранку не має здачі з грубих грошей, далі день на роботі, де клієнти вимагають від себе ставлення, як до королівських осіб, при тому забуваючи, що королівські особи виховані і ввічливі. Далі начальство чомусь вирішило, що я маю перепрошувати за свій тон, бо у них важкий день чи забагато всього навалилося сьогодні і за все життя. Далі зайшла в магазин, де продавчиня не видала мені правильно решту і тільки біля свого під’їзду я зрозуміла, що це вона мені винна.
І ось я почала готувати їсти. але мені почав писати Саймон і я забула, що на плиті і згоріла каструля.
І ось прийшов чоловік, зробив собі бутерброд і пішов грати в танки, а я залишилася сама в кухні, де чорніла каструля, як моє життя, що вже доходило до свого кінця, так і не побачивши нічого світлого і доброго.
Тому на заклик Саймона кинути все і приїхати до нього на кілька днів, я вирішила, що так тому й бути. Адже чоловік навіть того не помітить! А, коли доля таки повернеться до мене правильним боком, то я заживу як у фільмі!
Я сказала Руслану, що у мене відрядження, але я його не змогла відірвати від монітору, він тільки угукнув.
І ось я побігла по салонах і магазинах та наче наново народжена жінка поїхала до Саймона.
Він жебонів, що я бьютіфул і водив старовинним містом, пригощав кавою і запросив в ресторан, а я вже була така голодна, що там вирішила, що мій обранець таки пригостить мене по-королівськи. Я обрала найвишуканіше страви і мусила оплатити їх сама, добре, що була кредитна картка.
Саймон не розумів, чому я так відреагувала на окремі чеки, але я вже їхала геть. Мій Руслан завжди за мене платить, щоб я не вигадала і хай мовчки, але платить.
Приїхала додому і зайшла в своє старе життя, де все було, як завжди – діти зателефонували чи нема грошей, чоловік жував бутерброд перед монітором і на кухні й далі мокла каструля.
– Слухай, викинь ти її, – каже чоловік, – Купи нову, ти вже її не відмиєш.
Я дивилася на нього і на каструлю. Як викинути? Стільки років служила вірою і правдою, а тут міняй на якусь з подвійним дном. Відчищу і чоловіка навчу робити компліменти, навіть, як прийдеться на це витратити наступну половину життя. і вирішила почати перша:
– Руслане, ти так смачно їж. Зроби й мені такий бутерброд.
– Добре, – і чоловік без зайвих слів пішов робити, отже, не безнадійний.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
