Моя кума Аліса дуже добра жінка, трохи ексцентрична і вже далеко не молода, але просто переконана, що вона виглядає на тридцять п’ять років.
У неї двоє дорослих дітей. які вже з нею не живуть, а тепер вона привела в квартиру чоловіка, який трохи старший за її старшу доньку!
Ну як так може відібрати розум? Я не кажу на старості, але ж вона вже має п’ятдесят років!
Все почалося з того, що її Василь закрутив інтрижку і пішов з родини. Знаєте, Аліса з тих жінок. Які все життя працюють і не можуть спинитися.
Вона спочатку возила папіроси через кордон, а далі зайнялася одягом, відкривши свою палатку на базарі, далі вже мала магазин.
Звичайно, що чоловік почав почуватися незручно, що жінка отак крутиться, а він заробляє копійки на пенсію. От, видно, й вирішив відзначитися.
Але що толку – все Аліса записувала на себе та дітей.
Тому чоловікові сказала:
– Або йдеш отак в чому прийшов до мене або будемо ділити спільне майно, а моє все на дітях. Квартира залишиться мені – навіть не рипайся.
І він отак без копійки за душею пішов до коханки.
Я тоді Алісі сказала:
– Люба моя, ти позбулася якоря і не переживай з цього приводу! Ти прекрасна жінка і чудова мама. А вмієш так дряпатися, що не кожен чоловік так зможе! Ти подивився – все, що є в цій квартирі, все, що ви маєте – це тільки твоя заслуга.
Але вона мов з ланцюга зірвалася! Поїхала ніби за наступною партією одягу, як вже привезла з собою чоловіка, дуже молодого смуглявого хлопця!
– Алісо, хто це?, – вражено спитала я, коли вона запросила мене до себе.
– То мій чоловік, – так каже вона.
– Як чоловік?, – аж рота я роззявила.
– Отак! Мій і коханий, – та давай його обнімати.
А далі ще гірше – молодий чоловік вирішив, що буде вести свій власний бізнес і вирішив торгувати швидкою їжею, яку буде сам готувати.
Аліса покрутилася – повертілася і вже її коханий Давид торгує з невеликої будки.
Я вирішила, що треба похвалити, що чоловік хоче працювати.
– Знаєш, Алісо. Я тебе критикувала. Але бачу, що твій молодий чоловік не хоче сидіти у тебе на шиї, а хоче працювати. Добре, що він отак все собі організував. І тобі чимось допоможе і сам почуватиметься чоловіком, який утримує родину.
– Так, так, – каже Аліса, – Але до заробленого ще далеко, бо треба ж віддавати кредит, адже це все вартує великих грошей! А ти знаєш, які тепер відсотки. Тому перші кілька років за прибуток можна й не згадувати.
– Ого, то він у тебе й ризиковий. А кредит йому як дали, – так між іншим питаю, бо знаю, що хоч тепер і дають позики, але під якусь заставу.
– Та то на мені кредит, – каже Аліса.
– Як на тобі? А на кого тоді той бізнес оформлено?
– Та бізнес на ньому, але кредит на мені, – знову спокійно каже вона, – Але ти не хвилюйся, він все ретельно сплачує.
Ну я тут зовсім просто здивувалася! Невже вона нічого не бачить? Це ж так очевидно! Це як два додати два дорівнює чотири, а не щасливий шлюб!
Я просто вже не маю слів аби до неї достукатися та вберегти від фінансового краху. Про емоційний вже мовчу. Я вже й з дітьми її говорила. Але вони такі самі як вона:
– Мама має хоч тепер бути щасливою, то її гроші і її життя. ми не будемо туди лізти!
Ну що за байдужість? Ба більше того – сама Аліса вирішила, що я їй просто заздрю! Уявляєте?
– Дорога моя,- кажу я їй, – чому тут заздрити? Я просто переживаю за тебе!
Як донести до людини думку, якщо вона отак вперлася?
Фото Ярослава Романюка.