Моїй подрузі Аллі вже трішечки за сорок і останні місяці у неї одна тема для обговорення – чому її коханий не бере її заміж.
– Розумієте, наче живемо разом, наче натякає, що от-от понесемо заяву, а до діла, то нема.
Спочатку ми всі її втішали, що він просто готує сюрприз, чи на наступний тиждень зробить їй гарне освідчення, але час йшов, а зрушень в стосунках у Алли не було.
Я спочатку раділа за подругу, адже їй нарешті пощастило за стільки років: чоловік не злякався, що вона більше за нього зароблятиме і вдома командуватиме.
– Ви знаєте, що мені Антон сказав? «Ти геть не вмієш вибирати продукти і готувати, давай я візьму цю роль на себе».
Ми від захвату аж завищали! Чесно скажу, що й в моє
Му серці поселилася заздрість, що чоловік сам піде в магазин, купить продукти і приготує поїсти! Та я про таке більше мрію, ніж про подорож на море.
Вже потім ми дізналися, що при цьому Антон захотів аби Алла йому кидала на картку певну суму і він на неї буде й господарювати. Це мене насторожило, але не її.
– Ми ж поки маємо роздільний бюджет і він смачно готує, то я ж не чужому гроші даю.
Наче й так, я не думала, що вона йому велику суму переводить.
Але потім пішло, що почав Антон у неї позичати гроші на всілякі дрібнички, казав, що віддасть, просто поки на роботі певні труднощі.
І ось на таких посиденьках я й спитала чи він щось вкладає сам в ці стосунки.
– А він якісь гроші тобі дає? Я розумію, що у нього менша зарплата, але тобі на якусь сукню виділяє?
– Ні, – просто сказала Алла, – у мене ж все є.
– Але це дуже дивні стосунки, – вже інші подруги приєдналися.
– Чого ж? якби він був нечистим на руку, то вже б давно на мені женився, щоб я його утримувала, а він не такий.
– Але ти й так його утримуєш, – дивувалися ми.
– Ви нічого не розумієте!
З такими словами подруга кілька тижнів не приходила на посиденьки.
І за цей час трапилося у неї таке, що вона й прозріла. Виявилося, що Антон має кругленьку суму на рахунку і як прийшло діло до запитань, то він зізнався, що збирає гроші на квартиру.
– Розумієш, Алло, я хочу власне житло і хочу купити його не в шлюбі, щоб потім ти на нього не претендувала.
– Ого, ми й заяву не подали, а ти вже думаєш, як моє майно ділити?
– Чого ж, то життя таке, а не я.
Він її почав переконувати й далі в тому, що як тільки назбирає грошей, та купить квартиру і тоді вже на ній одружиться.
– А я як сіла рахувати, скільки я йому грошей перекинула, то скажу, що була круг денька сума, – зізналася вона мені.
– Алло, але як ти могла не зрозуміти, хто з тобою поруч, – питала я її, – адже ти така життям навчена на всі випадки, а тут якийсь чоловік так тобі голову задурив.
– Здається, я зрозуміла, як це діє, – важко зітхнула подруга, – Спочатку він позичає в мене маленьку суму і на наступний день віддає більшу, далі знову позичає і вже не віддає і просить позичити ще. А я позичаю, бо розумію, що як не позичу, то втрачу гроші. Розумієш? Хочеться забрати своє, от і чекаєш, що як заміж тебе візьме – то й будуть ті відсотки, які він має виплатити.
Якщо чесно, то я нічого не зрозуміла про такий принцип, але видно він діє, раз такі мудрі і успішні жінки попадаються і годують таких чоловіків. А ви як вважаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота