Я сіла на своє місце, як завжди, і намагалася не привертати до себе уваги. Але коли двері відчинилися, і до зали увійшов чоловік, у мене підкосилися ноги. Це був Андрій. Той самий Андрій.
Його я колись намагалася забути, як страшний сон. Ми зустрічалися п’ять років. Перші кілька місяців все було чудово: квіти, прогулянки, розмови до ранку. Але поступово його любов почала перетворюватися на контроль.
Спершу дрібниці — обирати, з ким зустрічатися, як одягатися. Але згодом він почав обмежувати мене у всьому: куди я йду, з ким спілкуюся, що роблю. Жодної волі. Я вже не була собою. Моє життя належало йому.
Коли я спробувала піти від нього, він не відпустив. Він не грозив відкрито, але його маніпуляції були ще гіршими. Я намагалася знайти вихід, але щоразу, коли збиралася з силами закінчити ці стосунки, він знаходив спосіб мене зупинити. Жили ми у постійному напруженні, а я відчувала, що задихаюсь.
Я втекла. Не попередила його, не залишила жодної записки. Просто зібрала речі та виїхала до іншого міста. Нове життя на іншому боці країни, далеко від нього. Там я познайомилася з іншими людьми, побудувала кар’єру, створила сім’ю і думала, що нарешті знайшла спокій. Але зараз я знову зустріла його. Андрій тут, у тому ж дитячому садочку, куди я воджу свою дитину. І я не знаю, що робити.
Ми зустрілися очима. Він мене точно впізнав, але не підійшов. Не сказав жодного слова. Наче й не зауважив, що я тут. Але я знаю, що він мене бачив. Знаю, що тепер він знає, де я. Можливо, він змінився? Можливо, це лише збіг, і він не буде втручатися у моє життя? Але я не впевнена.
Тепер я розриваюсь між кількома рішеннями. Може, я маю перевести сина в інший садок і знову втекти? Але це означатиме, що я знову дозволяю йому впливати на моє життя, навіть без його активних дій. Я так втомилася від цього страху, що не хочу більше тікати.
Можливо, варто просто залишитися і спробувати жити далі, як ніби нічого не сталося? Я вже не та наївна дівчина, якою була раніше. Тепер я маю сім’ю, підтримку, і я сильніша. Але що, якщо він все ж таки вирішить втрутитися в моє життя знову? Чи зможу я протистояти цьому?
І ось я тут, намагаюся вирішити, що робити далі. Я не знаю, який шлях вибрати. Втекти? Залишитися? Чи просто чекати і сподіватися, що він не стане створювати проблем? Я була б вдячна за будь-які поради чи роздуми, бо зараз моє життя знову стоїть на роздоріжжі.