Я ніяк невістку свою зрозуміти не можу. Скільки разів із нею розмовляла, стільки раз просила її одуматись, але вона вона і чути мене не хоче. Говорить, що до доньки моєї повернулось та ж ситуація, яка була у неї багато років тому і вона не бачить причину через яку повинна допомагати сестрі свого чоловіка.
Донька моя заміж вийшла дуже рано, але вдало. Родина її чоловіка була дуже забезпеченою, тому моя Алла одразу ж мала і машину власну і квартира у молодих була своя. Працювати донька моя не пішла, адже потреби в тому не було, але навчання скінчила, хоч і без ентузіазму. Жили молоді в столиці, але більше часу за кордоном проводили у відпустках.
А от син узяв за дружину дівчину, що окрім душеньки і великих синіх очей – більше нічого і не мала. Оля дуже добра, працьовита але про великі якісь там заробітки й мови бути не могло, адже у неї освіти не було. Дуже швидко вона нам повідомила, що при надії, тож син мій був єдиним годувальником у сім’ї. Жили вони більш ніж скромно у квартирі, яка Олі дісталась від держави як сироті.
А потім сина мого не стало раптом. Одного дня просто не прокинувся і Ольга залишилась одна із двома дітками на руках. Старшому моєму онуку лиш три виповнилось. Я допомогти їй ніяк не могла, адже в самої чоловік лежав, усі сили і фінанси йшли туди. Отож Оля крутилась як могла сама. Інколи до мене дітей приводила, але я теж не могла бути з ними довго, тож якось сама щось робили, якось жила. Я чесно-кажучи у той період мало що розуміла, адже сина не стало, та й чоловік не здоровий на руках.
Минуло вісім років. За цей час багато чого змінилось. Головне – до іншої жінки пішов чоловік моєї доньки, Алла залишилася на орендованій квартирі і з маленькими дітками. Родина чоловіка не бажала знати ні її, ні моїх онуків. Добрі люди ті були тільки тоді, як Алла жила х їхнім сином, а як він іншу знайшов, то радо її в сім’ю прийняли, забувши про першу дружину.
Донці було дуже не просто, адже чоловік їй усього якихось одинадцять тисяч виплачував на двох діток. Більша частина ішла на плату за оренду житла, а далі як хочеш так і живи. Я з пенсії їй допомагаю. та й підробіток знайшла. ну п’ять, ну шість можу їй ще скинути, але хіба то кошти, якщо на них навіть платтячко донька придбати не має змоги?
Тоді я звернулась за допомогою до невістки Олі. вона у нас бізнес-леді тепер. Якось щось через інтернет вона заробляє, вічно зайнята, кудись телефонує, про щось домовляється. У квартирі купа коробок із речами якимись, але бачу, що живуть вони добре, раз змогла аж трикімнатну квартиру в оренду взяти. Та й сама і діти одягнені гарно. Та й холодильник я перевіряла – повний.
Телефоную Олі, пояснюю як не просто Алусі, прошу увійти в положення, можливо скинути на картку посильну поміч, бо ж весна йде, а у Алли ввесь одяг уже старий, торішній, не модний. Вона так переживає, як з квартири вийти, ну соромно ж. А невістка вислухала і каже, що їй помічниця потрібна і якщо Алла має бажання, то може до неї приєднатись. І все. Ні про яку допомогу і мови не йшло.
Я вже тричі телефонувала, просила, вже не могла слів підібрати аж не витримала кажу:
— Ти ж сама таке пережила, чому не увійдеш у положення. не допоможеш дитині?
А вона мені відповідає:
— Напевне, тому, що колись я була у тій же ситуації. але без мами поряд, яка підкидає грошенят. Я не про одяг переймалась. аби їсти що було. Коли ситуація була критичною. я до Алли звернулась. І знаєте що вона мені відповіла: “У дірявий мішок ще ніхто не насипав повно. ти ж отримуєш виплати якісь. За півтори тисячі з двома дітьми можна вижити прекрасно. Ти не обдзвонюй рідню, а думай. як зробити так, аби заробити на життя. Ще колись подякуєш мені за науку”. так от я дякую і відповідаю тими ж словами.
Пішла я до неї поговорити, як мама з донькою, кажу. що прощати треба вміти і забувати старе. А вона обвела усе рукою і каже, що саме завдяки Алі і її словам має тепер усе це, тож подякувала і хоче, аби й донька моя мала таке ж майбутнє. ” І про мішок дірявий я теж пам’ятаю. мамо”.
От поясніть мені, як так жити можна тримаючи в душі такий камінь важезний? Невже можна спокійно спати знаючи, що десь є людина у важкому становищі якій ти можеш допомогти, але не хочеш. Як так? Зрозуміти не можу.
А ви б так змогли?
Жанна М.
04,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
