Заміж я вийшла десять років тому. Весілля було пишне, багато гостей, були і родичі, і друзі, не було лиш моєї рідної молодшої сестри, з якою ми за місяць до весілля припинили спілкуватись. Причиною став мій тоді ще, майбутній чоловік.
Олена в родині була молодшенькою, тому батьки її балували. Я думаю, що навіть занадто. У нас різниця в сім років, тому я прекрасно бачила, що справедливості не було ніякої. Часом бувало прикро, але батьки намагалися тримати баланс і зайвий раз казали мені що люблять нас обох однаково. Можливо, свою роль зіграло ще те, що до появи сестри у нас стало легше з грошима і у батьків стало менше приводів економити.
Сестра з раннього дитинства зрозуміла, що якщо чогось не можна, але дуже хочеться, то можна. Можна цукерки з серванта, можна мій плеєр, можна гроші з кишені, можна не ходити в школу. Так, іноді вона не ходила в школу, тому що просто втомилася.
Мені особливо не подобалось в сестрі те, що вона чіпала мої речі без дозволу. Дозвіл вона питала, але навіть якщо чула відмову, то все одно їх брала, тільки трохи пізніше, щоб я цього вже не бачила. Спочатку це були іграшки, потім книжки, потім косметика, парфуми, одяг. Мамина позиція з цього питання дивувала ще сильніше: “так дай ти їй, тобі що шкода?”.
Студентські роки я прожила разом з батьками, та й після не поспішала з’їжджати. Особистого життя як такого не було, а знімати квартиру одній було нудно і дорого. Тому до двадцяти п’яти років я жила з сестрою в одній кімнаті. Відносини у нас були хороші, не найкращі подруженьки, все-таки різниця в віці давала про себе знати, але спілкувалися на багато тем.
Саме в двадцять п’ять років я познайомилася з Денисом, ми зустрілися кілька місяців, а потім вирішили з’їхатися. Зняли квартиру, перевезли речі, стали жити. Через півроку я офіційно познайомила його з моєю родиною, тому що він зробив мені пропозицію.
З весіллям вирішили не поспішати. Потрібно було накопичити гроші, без поспіху все організувати, та й пожити разом хотілося. Батьки наше рішення схвалили, сказали, що по можливості будуть допомагати.
До нас в гості часто заходили мої батьки, батьки нареченого, але частіше за всіх у нас бувала Олена. Я думала, що вона просто нудьгує, їй незвично, адже все її життя ми жили разом, а тут я поїхала. Проти її візитів я нічого не мала. Але з часом мене стало насторожувати її поведінка.
Сестра заявлялася в досить цікавих вбраннях. Я все частіше помічала, що мій майбутній чоловік узагалі намагається з дому піти.
Я переконувала себе, що мені лиш здається і від сестри не потрібно такого очікувати. Про це і думати не потрібно.
Аж тут наречений не вирішив зі мною відверто поговорити. Виявилося, що сестра шукала його не тільки в нашій квартирі, коли приходила в гості. Вона його чекала біля роботи, зображуючи, що це випадкова зустріч, “випадково” зустрічались вони і в магазинах. Навіть в гості іноді “ненавмисно” приходила, коли мене не було вдома.
Наречений мовчав довго, оскільки не хотів псувати між нами відносини. Сам намагався пояснювати Олені, що вона поводиться неправильно і нічого в неї не вийде, але та тільки сміялася і продовжувала свої раптовості і випадковості. Мовчав би і далі, але сестра перейшла всі межі
Я тоді відразу зателефонувала Олені, прямо запитала, що це все означає, а у відповідь почула спокійне “ну а що тут такого, ви ж ще не одружені, раптом би він передумав”. Чесно, я думала, вона буде виправдовуватися, але ні. Вона все визнала і не бачить в цьому нічого такого. Я сказала, що це зрада з її боку, яку я не потерплю, тому відтепер сестри у мене немає.
Батьки тоді прикладали всі мислимі і немислимі сили, щоб нас помирити, але жодній з нас це було не потрібно. Олена продовжувала писати і телефонувати моєму нареченому з різних номерів, тому що її він заблокував відразу. Я бачила ці повідомлення. Від неї я такого не очікувала, рідна сестричка все-таки.
На моєму весіллі її не було. Минуло вже десять років, а ми все ще не спілкуємося, тому що вона не вважала за потрібне вибачитися, а я не можу їй більше довіряти. Мама з кожним роком все частіше просить помиритися, адже рідні люди, тим більше, нічого надзвичайного не сталося.
Але я вважаю, що рідні люди так не чинять, якщо зрадила один раз, то зрадить і двічі. А нічого не сталося тільки тому, що я обрала порядного супутника життя. Спілкувати і навіть вітатись я з нею не буду. Чи я не права?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Кредит під 500%: українці масово потрапляють на гачок до Манівео
- “Секретний” рецепт найсмачнішого в світі САЛА. За вуха не відтягнеш!
- «Марічко, я тебе дуже прошу, нікому не кажи, що ти тут бачила». Марічка слухала цю сумну розповідь, та не могла зрозуміти, чому її подруга обманювала увесь цей час. Хіба вони не люди, не зрозуміли б? Може, чимось би допомогли
- У Великій Британії мають намір заборонити вологі серветки
- 2 наречені на 1 весіллі: дівчина прийшла на весілля свого коханця у весільному платті