fbpx
Історії з життя
Я перерахувала гроші, там було майже чотири тисячі євро. Совість відразу замовкла: нову дружину у Туреччину, а рідній доньці – копійки? Ще назбирає!

Колишній чоловік офіційно не працює, на дитину платить мінімальну суму. І я, і пристави знаємо, що дохід у нього є, і не найменший, але довести не можемо.

Я часто читаю подібне, і історії про синів, які віддавали гроші мамам на збереження, а потім отримували дулю з маком, мені траплялися. Хочу розповісти про один подібний випадок.

Ми з Тетяною Василівною завжди ладнали. Коли наш шлюб з її сином підходив до свого логічного завершення, я почала дивуватися: ну як у такої жінки міг бути подібний син? Навряд чи справа у вихованні.

Після нашого розлучення з Женею, ми з Тетяною Василівною бачилися рідше, але спілкуватися не припиняли. Моїй доньці дуже пощастило з бабусею, кожен приїзд Тетяни Василівни для неї справжнє свято.

Через кілька років після розлучення Женя знову одружився. З ким – не знаю, не бачила і бачити не хочу. Розмови колишньої свекрухи про нову невістку я теж припиняла: мені немає діла до цієї бідної дівчини.

Ще під час шлюбу Женя завжди збирав гроші у мами. Він не довіряв банкам, золоту і всіляким біржам. Тільки мамин матрац, якщо можна так сказати. Одружившись вдруге, колишній чоловік цієї звички не змінив.

Тетяну Василівну дуже злило, що Женя виявився таким чоловіком, що шкодує гроші для власної доньки. Він легко міг би платити нормальну суму, але вважав за краще просто викреслити дитину зі свого життя. Ніби вона з’явилася від святого духа. Але ж він так хотів дитину, так просив, так умовляв…

Одного разу Тетяна Василівна приїхала до нас в гості з пухким конвертом.

– Женя на Туреччину збирав, щоб свою дружиноньку розважити, але не вийде. Тримай, – вона простягнула мені конверт.

Я, як годиться, почала відмовлятися. Чуже, не мною зароблене. Ще за колишню свекруху хвилюватися почала – як вона буде з сином розбиратися?

– Бери-бери! Про чесність вона міркує. Якщо по-чесному, то Женя тобі заборгував… Вважай ці гроші виплатою на дитину. А я сама якось розберуся, – Тетяна Василівна силою запхала мені в руки конверт і пішла до онуки в дитячу.

Я перерахувала гроші, там було майже чотири тисячі євро. Совість відразу замовкла: нову дружину у Туреччину, а рідній доньці – копійки? Ще назбирає!

Ми з Тетяною Василівною домовилися грошима деякий час не світити. Жені вона сказала, що позичила ці гроші племінниці на будівництво будинку, їм нібито не вистачало. З племінницею вона домовилася заздалегідь, ще навіть до мене.

Женя позлився на матір, так заспокоївся. Впевнена, що дружина його ходить і всім розповідає, як свекруха її на відпустку кинула, чужі гроші племінниці на будинок віддала.

Я ж через півроку почала розповідати друзям, особливо спільним, про бажання взяти позику на машину. Купила собі автомобіль з пробігом за сто п’ятдесят тисяч, доньку в школу вранці відвозити – миле діло. На решту накупила їй одягу на виріст, шведську стінку в кімнату і ще на відпочинок залишилося.

Нові дружини, які скаржаться на свекрух, яким синочки в дзьобиках грошики на збереження тягнуть, задумайтеся: може, не в ваших «свекобрах» справа? Можливо, вони як сучасні Робін Гуди: забирають у багатих «колишніх» чоловіків і віддають бідним дітям від першого шлюбу? А винуватець, за фактом, один – чоловічок, що не любить брати відповідальність за забезпечення власних дітей.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни – редакція Інтермаріум.

facebook