Я повернувся. – сказав він так, ніби щойно друге пришестя відбулось і от прямо у ноги потрібно кланятись і радіти. – Марино, знайомся, це мій син Роман. Він житиме з нами

Нещодавно я зустріла Марину, я навіть спочатку не зрозуміла, що це вона. Вже п’ять років минуло з того часу, як її покинув її чоловік. Разом із ним вона прожила років дванадцять. У шлюбі у них з’явилися троє дітей: старший син, потім молодший син і дочка.

Я з ними часто перетиналася, коли Марина виводила дітей на прогулянку. Від спільних друзів дізнавалася, що вони живуть добре, чоловік працював, і Марина десь підробляла. У дочки її були негаразди зі здоров’ям, тому Марині доводилося щорічно возити дівчинку в санаторій.

Одного разу вона приїхала з санаторію, а її чоловік заявив:

— Марино, довго не ходитиму довкола, я зустрів іншу жінку, але тобі допомагатиму.

Житло залишив Марині і навіть переписав на неї. Навіть перші місяці дітей до себе забирав, а потім його нова дружина подарувала йому сина і він став займатися своїм особистим життям.

Марина після розлучення чоловіка сильно змінилася: дуже схудла, навіть дітей на прогулянку почала рідше виводити. З грошима у неї також почалися деякі негаразди. Марині почала допомагати її мати, адже донька після того, як тато пішов, здоровішою не стала, а жити потрібно було.

Марина у своєму місті часто дізнавалася інформацію про колишнього чоловіка. Його дружина була набагато молодша за нього самого. Спочатку нова дружина з чоловіком ходили по нічних клубах та різних закладах. Це дуже дивувало Марину, адже її чоловік і в юності не надто любив клуби, а тут на тобі.

І ось з початком усього цього в країні молода дружина ї колишнього чоловіка просто зникла. Залишила записку йому про те, що починає нове, сповнене надій життя. Просила не шукати і пояснити усе сину і розчинилась.

— Відчиняю я двері квартири одного дня, а там мій колишній, – з посмішкою розповідає Марина, – Стоїть, тримає сина за руку, ще й букетик прихопив. Я впустила, звісно, а він ледь не з порогу про любов вічну до мене і нашорї сім’ї і про те, якою доля до нього виявилась несправедливою.

Коли ж я запитала у Марини чи вона простила, та лиш скрушно головою захитала.

— Знаєш, я так побивалась, коли він пішов. Якби на кілька років раніше він от так прийшов, я б простила і прийняла. А тепер… Сина мені його шкода, але не більше.

Маринка ж зраду змогла пережити і за ці роки просто розквітла заспокоївшись

Пізніше Маринка розповіла, що тато її дітей таки знову одружився. Схоже, деякі люди не міняються.

12,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page