Няня розповіла, чому в дитячому будинку немовлята не плачуть.
Ця історія змушує замислитися, як пощастило тим, у кого є батьки, і яке це щастя, коли є діти. Вона переверне ваше ставлення до своєї дитини.
Просто прочитайте…
«Одного разу, коли моя дочка була маленькою, ми залишили її на бабусю, і пішли з чоловіком до церкви. Там священнослужитель розповів історію, від якої до сьогодні по шкірі біжать мурашки, і навертаються сльози.
Далі з його слів…
Я часто відвідую дитячі будинки, щоб поспілкуватися з сиротами і дізнатися, чи не потребують вони чогось. По можливості, ми намагаємося надавати дітям допомогу. Одного разу, я зайшов до кімнати, де лежали немовлята. Перше, що вразило мене – тиша в кімнаті. Вони не видавали жодного звуку, хоча і не спали.
Просто лежали і дивилися в стелю. Я запитав у медсестри, чому вони мовчать, адже вони повинні плакати і привертати до себе увагу, як це зазвичай роблять немовлята.
На це няня сказала, що коли малюків тільки привозять, вони постійно плачуть і чекають, що хтось підійде, заспокоїть їх. Але у медсестер багато справ, і вони не можуть багато часу приділяти одному малюкові.
Читайте також: Проблема не у вчителях! Проблема в батьках! Вчителька, вийшовши на пенсію, написала лист в газету, щоб нарешті висловити і свою позицію
Тому вони не встигають часто підходити до них, тим більше ласки ці діти не отримують. Коли немовлята розуміють, що до них ніхто не прийде, вони втрачають надію і перестають плакати. Вони усвідомлюють, що мама не прийде, не обійме їх, вони залишилися одні.
Я слухала цю історію і плакала. Прийшовши додому, я підійшла до сплячої дочки, поцілувала її і пообіцяла, що ніколи і ні за що не кину її. Я завжди буду поруч, щоб підтримати, заспокоїти, вислухати, коли їй це буде потрібно».
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
