Кажуть, що люди похилого віку це ті ж діти. Так ось я абсолютно з цим висловом згодна. У моєї мами почався справжній вікове дитинство. Спочатку за п’ять років до пенсії вона подала на розлучення з батьком. Погоджуюся, тато у нас з братом не подарунок, але якось же прожили стільки років, а тут в такому віці і розлучення. Ну та нехай, жили батьки з братом, а після розлучення мама переїхала жити до мене. Побутових проблем у нас якось не виникало, ми всі цілими днями на роботі і все було добре. Але потім мама вийшла на пенсію, і почалися веселощі.
Їй було дуже нудно, і вона почала відвідувати якісь зустрічі для пенсіонерів. І одного разу прийшла не одна. Познайомила нас з чоловіком. Він теж пенсіонер, в минулому інженер-конструктор, цілком собі інтелігентний. Мама з’їхала від нас до свого нареченого. Ну, я тоді, якщо чесно, зраділа, що мамі в такому віці вдалося влаштувати своє особисте життя. Тим більше що жив той чоловік в передмісті: річка, ліс, свіже повітря. Загалом мама добре влаштувалася та я вже не переживала про їхнє розлучення з батьком.
Але через півроку мама опинилася на порозі нашого дому з валізами в руках. Виявилося, що сільське життя абсолютно не для неї, їй хочеться комфорту і цивілізації, а коханий абсолютно не бажає переїжджати в місто. Ми всією сім’єю поспівчували мамі, але вона довго сумувати не стала. Через місяць їй вже щосили тягав квіти та солодощі симпатичний дідусь. Але і з ним мама затрималася недовго.
Зараз у неї новий прихильник, на шість років молодший і на наступному тижні вони летять на відпочинок до Туреччини. Заміж за нього мама теж не збирається. Я просто дивуюся з її поведінки. У такому віці порядні бабусі сидять вдома і в’яжуть шкарпетки онукам, а моя мама поводиться немов студентка вишу. Коли я зробила зауваження через поведінку, вона відповіла, що я просто заздрю, адже у мене дуже сіре і нудне життя.
Це взагалі нормально таке говорити своїй доньці? Над нашою родиною вже сміються у дворі, завдяки пригодам моєї дорогоцінної матусі. Чоловік мій тільки посміюється над моїми переживаннями. Просила брата поговорити з мамою і напоумити її, так він сказав, що хай живе, як хоче і, що він взагалі не бачить нічого страшного в тому, що у мами багато шанувальників. А мені це абсолютно не здається нормальним. От є у кого-то такі бабусі? Може це просто якийсь вікова криза і мені варто маму відвести до психолога?
Це ж не нереально: два роки на пенсії, а вже третій наречений. І я так зрозуміла, що зупинятися мама не збирається. Вона так легко розлучається з шанувальниками і відкрита для нових стосунків. Невже в молодості не нагулялася, а тепер заповнює згаяний час? Як донести до неї, що така поведінка є неприйнятною?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
