“Бачила тебе вчора по телевізору, — захоплено заявила Жанні сусідка. — Навіть і не сподівалася, що твій синочок, якого ти з пелюшок одна виховувала, поїде в столицю і покине свою матір!
— Так, — скорботно кивала головою жінка, — обміняв мене Іллюша на багату дружину. Вона, пройдисвітка така, нам бачитися забороняє! А я ж його мати! Я хочу спілкуватися з єдиною втіхою!
— І онуків побавити, — втрутилася ще одна сусідка. — А він, поїхав за тридев’ять земель, не наїздишся до нього!
— Ну, для онуків я ще замолода, звичайно, — фиркнула Жанна, поправляючи зачіску.
— Гаразд, — розсміялися жінки, — шостий десяток пішов, а ти все молода, та й молода.
— Я просто хочу, щоб мій синочок повернувся додому, — приклала хусточку до очей Жанна, витираючи неіснуючі сльози. — Бо я геть одна залишилася. Хто мені в старості склянку води принесе? А дівчину гарну і тут знайти можна!
— Жанно Вікторівно, пролунав позаду роздратований чоловічий голос, — припиніть плести усілякі нісенітниці. Так, ніби ви не знаєте, чому Ілля від вас поїхав, якнайдалі і знати вас не хоче?
— Семене, — стиснула губи жінка, демонструючи свою неприязнь до чоловіка. — Що ти тут забув?
— Та ось, в гості до знайомої прийшов і вашу цікаву розмову почув, — посміхнувся перехожий. — І добре б, ви своїм подругам всю правду розповіли, так ні ж! Такі сюжети вигадуєте — Голлівуд відпочиває!
Жінки, що сиділи поряд, переглянулися і вимогливо поглянули на Жанну. Це навіть цікавіше за історію про сина, що кинув матір!
— Не хочете розповідати? Давайте я розповім.
— Іди куди йшов, — неввічливо перервала його Жанна.
— Е ні! — Семен демонстративно приземлився на лавочку і склав руки. — Ви Іллі нормально жити не даєте, он, на всю країну його невдячним сином виставили. Так що я вважаю своїм обов’язком розповісти всю правду…
— Ілля, — сказала Жанна, наливаючи чаю синові, що завітав у гості — коли ти вже станеш розсудливішим? Навколо так багато хороших дівчат.. Ось, наприклад, Тетяна з п’ятого поверху…
— Мамо, — обурено подивився на жінку Ілля — не вигадуй. У нас з Оксанкою скоро весілля, яка ще Тетяна?
— Від цієї твоєї Оксани нічого хорошого чекати не можна, — пробурчала жінка, дістаючи печиво з духовки. — Ти хоч знаєш, що вона батьком тебе ніколи не зробить? Чи твоя «наречена» нічого тобі про свої негаразди не розповідала?
— Я все знаю, — напружився Ілля. — А ось звідки тобі це відомо?
— У її картці підгледіла, — відмахнулася жінка, немов це не вона порушила правила. — Не дарма ж моя сестра в реєстратурі працює? Я все про твою вертихвістку дізналася! Навіщо вона нам така потрібна? Навіть спадкоємця подарувати тобі не зможе.
— А я поки що дітей і не планую, — відсунув чашку чоловік. От би хоч один візит до матері обійшовся без цього! — От кар’єру побудую, тоді можна буде подумати. А малюка завжди можна з дитячого будинку взяти.
— Ніколи цього не допущу! — схопилася за серце Жанна. — Мені потрібен рідний онук чи внучка! Знайди собі нормальну дівчину, негайно!
— Мам, розмова закінчена. Весілля через два тижні. До зустрічі.
Чоловік, чмокнувши маму в щоку, попрямував до виходу. Йому неймовірно набридли подібні розмови. Він свій вибір зробив, і змінювати його не збирається!
Повернувшись додому, Ілля застав свою кохану всю в сльозах. Чоловік перелякався, що могло трапитися за цих кілька годин?
— Твоя мама всім навколо розпатякала про мої проблеми, та ще й купу припущень зробила, через що вони у мене, — схлипуючи, розповідала Оксана. Мені зараз такі коментарі пишуть, що світ не милий!
— Ну мама — процілив чоловік, згадуючи хитрий погляд жінки, — я сто разів просив її не втручатися в моє життя! — Нічого, сонечко, нічого. Скоро ми поїдемо. Далеко поїдемо. Мені дуже хорошу роботу в столиці запропонували і житло чудове. Все буде добре.
— Стривай, — сказала раптом сусідка, кинувши на Жанну обурений погляд. — Ти ж казала, що твій син кинув цю дівчину?
— Не пам’ятаю такого, — відхрестилася Жанна, і відразу вирушила додому.
— У цієї Оксани ні гроша за душею, яка ще багата дружина? — вчепилася інша сусідка.
— Мені терміново потрібно випити краплі, тому я вже йду додому, — проігнорувала подруг Жанна і прошмигнула в під’їзд.
— Агов, постривай! Ти ще не все розповіла!
Сусідки дружно рушили за жінкою. А Семен задоволено посміхався…
Фото ілюстративне.
