Що може бути кращим за холодний морозний ранок і півгодинне стояння на зупинці, коли кожен наступний автобус демонструє тобі перекошені притулені до скла обличчя? Звичайно те, що ти залазиш в таку переповнену маршрутку! Не біда, що двері всю дорогу зіжмакують тобі сумку чи куртку, бо головне передати гроші за проїзд без здачі.
Якщо ти, комахо, маєш зранку грубі гроші, то отримуй як бонус ще лайку від водія. Таку знаєте «От тобі й повага до нас, простих водіїв! Не могла подумати, що будеш їхати?» і от ти спітнілими руками шкрябаєшся по кишенях, дреш дно сумки і таки дістаєш «без здачі», але пізно. Це тільки додає водію азарту і всю дорогу ти, червона мов рак, вислуховуєш про себе щиру правду. І, коли таки виходиш на своїй зупинці, монолог водія не зупиняється. У нього сьогодні гарно почався робочий день.
Найбільше я заздрю тим, хто встиг сісти біля водія на підвищенні, там сидить жінок зо три, але саме тобі впирається коробка передач в коліно, а на завтра буде синець, але ж головне погано сидіти, а не добре стояти.
Стояти в цій маршрутці – то гіпербола, бо ти так вигинаєшся, що виходиш лише завдяки потоку людей, які тебе виносять з автобусу і не факт, що на твоїй зупинці. Але суглоб так заклинює, що ти вдячна цим святим людям.
Окремо слід передати запах. Це така суміш, яка зупиняє коня, табун коней, але не присутніх в салоні. Здається, що ти просто задихнешся і з останніх сил рвешся до вікна, щоб хоч трішки прочинити, але там завжди є людина, якій дує, тому краще стояти біля дверей, хоч крихта свіжого повітря з вихлопними газами – вже щастя.
І атмосфера… Завжди знайдеться людина, яка скористається вашим низьким зростом, щоб припаркувати на вашому попереку сумку. Завжди буде чоловік, який сидітиме демонстративно вільно. Завжди буде хтось в кінці салону, якому треба вийти і виходить пів автобуса. А зайти вже не може і починається прохання всім пройти до заду.
Тоді люди починають говорити погану владу, яка змушує їх їздити в таких умовах. Але мало хто з них купує квитки.
Фото ілюстративне.