Я вважала, що моїй доньці Оксані дуже з чоловіком пощастило, бо Дмитро її любить, після роботи додому, а не в бар з друзями, у них синочок підростає і Дмитро чудовий батько, я сама це бачу. І зятя свого я люблю, не знаю, як інші тещі. Але я йому завжди стараюся приготувати такі страви, які він любить і мені потім дуже приємно чути, що я йому вгодила:
– Дуже смачно, мамо, дякую. От би Оксана теж так смачно готувала!
Спочатку Оксана на такі закиди лиш мило усміхалася, а тепер реагує дуже гостро. Так от, вони живуть в квартирі Дмитрових батьків, ремонт там не дуже, але ж жити можна, а Оксана почала нити, що їй хочеться і опалення індивідуального, і техніку нову, і меблі.
Дмитро наче погодився. Але все у них йде дуже повільно, тому часто чую, що вони вже не так мило між собою щебечуть.
А потім зять прийшов до мене і розказав, в чому ж справжня причина того, що Оксана так змінилася.
– У неї на роботі всі мають багатих чоловіків і те й роблять цілими днями, що процедури обговорюють. А я їй одразу сказав – щоб ніякі губи не робила, бо я проти. Понарощує щось, там чорним брови поробить, я ледве її впізнаю! Ще дитина може маму не впізнати, а вона мені на те каже, що я в печері живу і вічно буду жити з батареєю, яка протікає і тарганами. Я не можу заробити ні на круту машину, ні на новий ремонт, то що мені тепер робити? Я не хочу покидати родину і вважаю, що Оксана просто до мене придирається.
Я зятя дуже добре розуміла, бо донька й справді останнім часом почала гроші на вітер розкидати – то собі дві куртки купить, то взуття якесь несусвітнє, то одяг яскравий.
– Дитино, ти вже заміжня жінка! Що ти вдягла?, – не раз я їй казала, а вона лиш каже, що то модно.
– Модно, то одне, але чи тобі це пасує!, – кажу я їй на те.
Отже, вона хоче розкішного життя. Хто його не хоче, але чи буде там її чоловік і син і чи буде вона щаслива?
Я тоді на наступний день її запрошую на шоколадний торт, вона на нього завжди просто прибігає. Отак ми чаюємо і я її розпитую, що там у них сталося.
– Мамо, тільки не кажи, що ти на його стороні!, – випалила донька, – Я не планую жити як ти! Все життя з татом жила і економила. Те й робила, що на капусті і картоплі жила! Чи я того не бачила? Татові шматок м’яса і мені, а собі картоплі зварила та з капустою їси! І як він тобі віддячив? Пішов до твоєї подруги, яка й сама м’ясо їла і йому давала. То ти мене будеш тепер вчити, як з чоловіком жити? Як не хоче нас нормально забезпечувати, то нащо він мені такий здався?
– Але де ти будеш жити? квартира ж його батьків, – кажу я їй.
– В тебе поживу, а потім за кордон поїду, там косметологів треба і буду працювати і гроші лопатою гребтиму! І все у мене буде чудово, а не чекати, коли чоловік здогадається заробити на нормальні умови життя.
– Але, доню, то на словах все легко…
– Мамо, я вже все вирішила і не треба мене відговорювати. Або він змінює своє життя, або ми своє.
І я справді не маю, що їй на це відповісти, бо вона зі свого боку теж права, то як мені їх розсудити?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
