fbpx

Я прийшла в свою власну однокімнатну квартиру, впала на диван і заридала. Як так? Це Бог так знущається з мене чи що? Чому Наталка вже третій раз при надії, а я жодного!

Трохи поясню – мені вже тридцять вісім років і я ні разу в житті не мала серйозних стосунків. Я завжди думала, що маю бути самостійною аби не заглядати чоловікові в кишеню. Звичайно, що батьки допомогли мені з квартирою, але повірте, я вклала не меншу суму в ремонт і меблі.

Все життя як не вчилася, то працювала, будувала своє маленьке гніздечко, щоб чоловік прийшов, оцінив, яка я молодець і примножував разом зі мною наш достаток, щоб ми залишили дітям майно, яке би стало стартом для їхньої родини.

Я шукала таку людину, яка знає ціну заробленому. Але такої не знаходила, то я надто серйозна і хочу негайно весілля. А чого ж ні? Вибачте, ми, що на ринку, де попробував в однієї то біжиш пробувати до другої? Якщо не плануєш ніякого спільного з людиною, то не чіпай її – пройди повз чи скажи відверто, що ти стосунків заводити не хочеш і не будеш.

А то ти стараєшся, вкладаєшся як духовно, так і матеріально, а в результаті пшик – побіг пробувати ще, може у кого ще дешевше чи смачніше.

І от на моєму фоні моя подруга Надія – абсолютна моя протилежність. Все життя її забезпечували як не батько, то чоловік, вона й дня не працювала на роботі. Хвилиночку, моя ровесниця!

І що ви думаєте – вона просто як та груша обвішана претендентами попри те, що у неї з власного хіба двійко діток, а ще одне з’явиться.

Ні, коли вона вперше вийшла заміж, то я була певна, що то на все життя – чоловік її і любив і забезпечував.

Але далі довгі розлуки давалися чоловікові все важче і важче, а грошей треба було все більше і більше, тому й розлуки були все довші і довші, і коло замкнулося. Надя не хотіла ділити свої гроші на інших жінок, тому розірвала шлюб.

Що я тоді подумала – все, подруго, тепер ти й дізнаєшся, що таке працювати і заробляти гроші.

І що? Дуля!

Надя чи не через рік вискочила вдруге заміж, бо вже була при надії.

Але другий чоловік не дуже спішив заробляти гроші, а нічого свого вони не мали – все орендоване. Наді не прийшлося його виганяти, він втік сам, донечці й року не було.

І що я тоді подумала – так, теж саме: «все, подруго, тепер ти й дізнаєшся, що таке працювати і заробляти гроші».

І що? Мені дуля, а Надія зірвала просто джек-пот!

Сиділа вона в декреті і залізла на сайт. Написала, що шукає чоловіка, який буде забезпечувати її а її дітей.

Отак чесно і в лоба.

Я подумала, що на таке ніхто не погодиться.

Тут до мене ніхто не ломиться в двері, хоч у мене власне житло є і якісь заощадження і я готова ділити спільний побут, а тут вона каже, мовляв, годуйте мене, поїть мене, а я ще подумаю, чим я вам пригоджуся.

І отак вона коляску в руку і на побачення. Я вже їй казала – ти мені дзвони, щоб я потім тебе знала, де шукати, бо ж пристойні чоловіки на таке не поведуться.

Звичайно, були всякі, але з того всього Надя вибрала собі чоловіка, який наче не міг мати дітей, але Наді вдалося й це прокляття зняти. Не питайте мене як – я не знаю. Сама б хотіла знати, але не знаю.

Так от, чоловік той, якого я вже маю запам’ятати, бо ж вже офіційно третій, Максим, був одруженим, але жінка не дарувала йому дітей, лікарі розводили руками, а він вже й зневірився, а коли жінка сказала, що при надії від його друга, то взагалі для нього був шок.

А йому вже тоді було щось під п’ятдесят, от і подумав, що якщо зійдеться з жінкою, то з чесною, яка в очі скаже, що від нього хоче. А тут і Надя зі своїм оголошенням.

Він запропонував одружитися і через пів року Надя вже говорить йому, що той стане татом. Спочатку Максим не повірив, навіть образився на дружину, але та зробила тест і все – щасливішої людини, ніж Максим на планеті нема.

І тепер я питаю Бога, долю, карму – чому так? Чому одній – все, а іншій ота дуля і без маку?

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page