Маша, дуже успішна фінансово, і цілеспрямована людина. Живе у престижній квартирі, яка знаходиться у центрі нашого міста, дорогий автомобіль у власному гаражі. Вона має керівну посаду в офісі однієї з досить відомих фірм. І здавалося, що життя дало їй усе, але не мала вона найголовнішого – особистого життя.
І ось одного разу вона дзвонить мені геть засмучена і каже:
– Наташо! Мене зняли з посади! Ні, ну ти можеш собі це уявити? Із керівниці зробили якимось там начальником відділу! Зарплата тепер буде зовсім смішна. Приїдь, утіш мене.
Поспіхом накинувши на себе першу куртку, що трапилася, я поспішила до себе на паркінг.
Удома в Маші на мене чекала зустріч із її подругою Катею. І ось після кількох “чашок” чаю, ось ця сама Катя почала говорити таке, що ми з Машею просто роти пороззявляли.
– А знаєш подружко, – постукуючи дорогим манікюром мовила та, – а я навіть цьому рада. Ну я маю на увазі не річкам твоїх сліз, звичайно. Я веду до того, що добре, що тебе трохи остудили. Буде тобі хоч якоюсь наукою в житті. Тепер нарешті до тебе дійде те, як живемо ми. І що значить, коли в тебе ледь дзвенить у кишені. Адже ти ніколи мене не розуміла, тепер ми на одній сходинці, чи не так?.
– Катюш, ти чого це? — засмутилася Маша.
— А хіба я неправду говорю? У тебе є дві квартири, дорогий автомобіль. Напевно, коли тобі першу квартиру подарували батьки, то купити другу дуже навіть просто. Хіба ні? А от не думала б, що все так просто, і взяла б та й спробувала, як нам з чоловіком було. Жити з тарганами, і платити не один рік поспіль дядькові за оренду. Ще й перейматись, чи все буде добре. А після цього всі накопичені за ці роки кошти внести на перший внесок за іпотеку. Я вже мовчу про те, яка там переплата. Так якщо розібратися і скласти всі монети докупи, то це буде ще більше, ніж вартість двох твоїх квартир разом узятих. Ось тільки ми чомусь не вихваляємося, що всього в цьому житті ми усього досягли самі. А ти мене ще й повчала, коли я до тебе прийшла позичити на ту квартиру. Розповідала що ти сама досягла більшого ніж ми удвох. ну? Де тепер твої досягнення?
— Катю, не перегинай палицю – постаралася зупинити Катю я.
— Так, а що тут такого? Хіба я сказала не правду? Нічого подібного. Я просто не розумію, чому одним у житті має таланити, як Машці, а інші за менше повинні трудитись утричі більше. Чому так? Чому?
— Може ти не в гуморі, або зайвого перехилила? Ти йдеш додому, – сказала я.
— Я піду піду. Все що хотіла – побачила.
Йдучи Катя, все ще посміхалася.
Головна картинка – pexels.
