Я завжди вважала себе щасливою жінкою. У мене люблячий чоловік, прекрасна дочка, здоровенькі і розумні онуки. Про що ще можна мріяти? Але з недавніх пір моя ідилія розвіялась і все через зятя.
Моя дочка вийшла заміж досить рано і за чоловіка, який набагато старший за неї. Ми з батьком не були особливо проти, тому що вважали, що це краще, ніж мати за зятя молодого і недосвідченого студента.
Наш зять і правда міцно стояв на ногах, сам оплатив шикарне весілля, медовий місяць і купу подарунків для нашої доньки. Я була на сьомому небі від щастя. Всі родичі і друзі нам заздрили. Головне, що дочка була щаслива і вже готувалася стати мамою.
Минуло кілька років, діти жили окремо, до нас часто приїжджали в гості і привозили онуків. Але останнім часом я почала помічати, що моя дочка стала замкнутою і якоюсь сумною. На всі мої запитання і спроби поговорити по душам, вона просто відмахувалася і переводила розмову. Але я була б не я, якби не дізналась всю правду. І вона виявилася нехорошою.
Мій зять розгулює направо і наліво. Як я дізналася? Я приїхала в гості до дочки без попередження і на кілька днів. Вона дуже здивувалася і не особливо зраділа, але діватися було нікуди.
Я відразу ж занурилася в їх побут, у всьому стала допомагати: прання, прибирання, готування. А насправді вела цілодобове стеження. Я багато цікавого побачила і почула. По-перше, моя дочка ніколи і ні в чому не суперечить чоловікові. По-друге, він часто затримується на роботі практично до ранку. На його сорочках я бачила губну помаду, на піджаку – довге волосся і все пахло жіночими парфумами. І на закінчення я на власні вуха чула, як зять муркотів по телефону з якоюсь дівчиною і домовлявся про зустріч з нею.
З усім цим багажем я пішла до дочки. І почула запевнення, що це прості збіги, і вона вірить йому беззаперечно. І взагалі кращого чоловіка і батька в світі не існує. Ну, багато в чому і посперечатися важко: зять дітей любить, балує, дочка одягнена з голочки, в шикарному будинку, непорозумінь між ними я не чула. Але все одно все дуже і дуже дивно.
Може я зробила помилку, але я пішла з цією розмовою безпосередньо до зятя. Ось тут то і почула і таке, що й згадувати огидно. Він звинуватив мене в невдячності за все добро, що зробив і попросив не пхати цікавого носика у його родину. І, як не дивно зізнався, що регулярно навідується до інших жінок і не вважає це чомусь ганебним. Коханки постійної у нього немає, з родини він не йде, дружину і дітей любить. А те, що у нього є певні потреби, то це нормально. І дочка в курсі і згодна з таким способом життя.
Я поїхала звідти в повному ступорі. Що далі робити не знаю. Втручатися не хочу, тим більше що дочка з усіма його доводами згодна. Але і дивитися на зятя не можу. Що робити?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.