Intermarium-Новини Міжмор'я

Я приїхала з заробітків нарешті додому. Останні десять років я вирішила збирати гроші собі на достойну старість, тому із собою мала чималу суму. Саме коли я квартиру кращу ніж маю обирала до мене донька із чоловіком завітали із серйозною розмовою.

Донька у мене одна. Ніколи ми бідно не жили, але навіть моя зарплатня головного бухгалтера не могла зрівнятись із тими сумами, що моя сестра з-за кордону передавала. Тож, коли доня заміж вийшла, я до сестри в Португалію подалась.

Усі ці роки я пропрацювала у готелі на березі океану. Допомогла донці із купівлею власного житла, та й вирішила заробити собі на забезпечену старість. Відкладала кожну копійку, ще й зміни додаткові брала, аби заробити якомога більше.

Читайте також: Чую їхню розмову і розумію, що ніхто ні про що не домовляється. Брати мого чоловіка просто розповідають коли і як привезуть до нас їхню маму і навіть готові мою працю “оплачувати”. Правда, кожен сказав, що часи нині важкі, та й чоловік мій син, як не як, тож не більше тисячі кожен зможе перекидати. У мене аж в очах потемніло від обурення. Вийшла і все як було їм розповіла

Нині я додому повернулась. Вік у мене поважний, тож уже й не така прудка як була. Ну і здоров’я не те. Вирішила поміняти свою квартиру двокімнатну на зручнішу, можливо у новобудові і в кращому районі.

Ну і на права здати хотілося б, та й машина мені не завадить. Я їздити вмію. от тільки прав не має.

Саме коли я квартиру обирала до мене донька із зятем завітали. У них до мене розмова серйозна була. Надумали вони справу свою відкрити – кофейню. Саме біля їхнього офісу осподар бізнес закриває, тож ніби як і приміщення і все необхідне є. Їм би тільки позичити кілька тисяч для того, аби вони все те придбали і вже за рік вони все мені повернуть.

Я звісно, дуже за дітей рада. Плани то добре. Розпитала для годиться, що у них там і як буде, що вони собі напланували і зрозуміла, що підхід у них правильний і обдуманий.

Але ось у чім річ – я позичати нікому нічого не хочу. Не для того я роки працювала, аби так просто узяти і віддати комусь хоч копійку.

Я своє життя подальше уже розпланувала і не розумію, чому повинна відмовитись хоча б від чогось. Так, сума яку вони в мене просять не захмарна, але відчутна все ж. Я відмовила. Причини не стала пояснювати, адже і не повинна. Хіба ж ні?

Сваха мені телефонувала оце лиш. Присоромити намагалась. Казала, що продала і машину і дачу, аби лиш вони свою справу відкрила, а от я нічим допомогти не хочу.

От скажіть мені я що до останнього дня життя дорослій донці повинна допомагати? Я квартиру придбати допомогла, я з ремонтом допомогла, то чого я маю ще й допомагати.

Донці сорок років, може з мене досить?

Хіба так важко зрозуміти мою позицію? Невже я погана мама тільки тому, що відмовила один раз?

Лідія К.

15,05,2023

Головна картинка ілюстративна.