Був у моєму житті випадок, коли я собою дуже пишалася і через кілька років на родинній зустрічі отак про нього розповіла, бо добро, виявляється, робити дуже важко. І саме з цього боку я розповіла про цю подію, але мама моя аж очі округлила і давай мене шпетити, що вчи мене вчи, а я й в свої роки нічого в житті не розумію.
Я проти такого трактування, але, думаю, що ви нас розсудите.
Отож, історія перша, моя, коли я хотіла зробити людині добро і не знала як. У нас у дворі прибирає дуже поважна бабуся, мені її дуже шкода, але я не знаю як підійти і спитати її про її життя, адже не знаю чи то доречно. І одного разу мені випала нагода їй зробити приємність. Я знайшла на дорозі двісті гривень і подумала, що віддам цій жінці. І ось іду я на роботу та тримаю гроші напоготові, а жінки нема.
Я дуже здивувалася, адже вона мов той годинник завжди прибирає біля стоянки. Йду на наступний день – знову її нема.
Я дуже здивувалася, а тоді кажу про себе: «Боже, чому Ти не хочеш аби ця жінка отримала ці гроші? Їй же треба більше, ніж мені».
І на наступний ранок я бачу цю жінку і простягаю їй гроші:
– Візьміть, я знайшла на дорозі.
Вона так з недовірою на мене подивилася і подякувала.
І ось я розказую цю історію і кажу, що чому Бог не хоче всім помагати, якщо ми його руки допомоги.
І тут моя мама, аж зблідла.
– Чи я тобі не казала сто разів аби ти ніякі гроші з землі не піднімала? То хтось своє негаразди відкуповує, а ти на себе то береш. Я ж тобі розказувала ту історію, яка з бабусею трапилася, а ти й далі за своє?
І вона давай пригадувати ту історію, коли бабуся знайшла на землі ланцюжок з кулоном і носила його, а потім їй стало від того зле.
– Мало того, що вона ледве на той світ не пішла, то ще й з хлопцем розійшлася, який її заміж кликав!
– Мамо, тут можна все пояснити. Може, той кулон був з Чорнобильської зони і бабусі тому зле стало.
– Що ти видумуєш? Бабуся ходила до бабок, то ті сказали відмолювати треба та постити, викинути, де знайшла та казати «Відкупаюся!», і на церкву давала, і першому, хто попросить про милостиню так само. То дуже легко дурничку зробити, а наслідки дуже важко відробляти. Я ж тобі казала і про перехрестя, і про гроші, а чого ти мене не слухаєш?
– Мамо, у мене все добре і вже роки пройшли з того випадку, та й та жінка досі у нас прибирає.
Але маму вже було не спинити. Далі вона ще згадала дядька, який йшов по вулиці і знайшов гроші та вирішив на них посиліти з найкращим другом.
– І що той найкращий друг зробив потім? Жінку його у нього забрав та поїхали вони в Канаду, а брат мій сама знаєш, в бабусі твоєї живе та по людях робить за чарку. От, що означає знайти чуже, що хтось викидає, бо на тих грошах щось є.
– Ну, чого ти так одразу, зате жінці дядька пощастило.
– А ти мені ще по хіхікай, ще тебе життя научить. Всі розуми поїла.
Я не знаю, як на це реагувати, адже люди по всьому світу шукають скарби, багатіють і чудово живуть, і тільки у нас взяти щось з землі, то ніяк не можна, бо перехрестя, бо клопіт, бо на хорування.
Я ж мовчу, скільки у мене разів гроші з кишені випадали, коли я ключі витягувала чи мобільний, хтось підняв і мав каву, а я науку, що треба все тримати в гаманці.
То що ви скажете з цього приводу, хто правий: мама чи я?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
