Я сама кілька разів телефонувала дружині свого коханого аби вона його відпустила, але натомість, Вадим лише став рідше до мене приходити. Але тепер, коли шлях чистий, я не дуже й хочу з ним жити, а все ось чому

.Коли я познайомилася з Вадимом, то він чесно мені сказав, що одурений і не планує йти від дружини, проте наші стосунки говорили про те, що йому зі мною дуже добре, а, отже, у мене були великі шанси, що він покине свою Юлю.

Розумієте, є жінки, які настільки розчиняються в дітях, що їм вже чоловіків і не треба, а у Юлі так було ще й до тридцяти років, коли жінка в повному соку, а вже потім вона й не дуже розуміла, чому Вадим так часто їй говорить про свої потреби.

– Слухай, у мене повна голова з клопотами про дітей, а тут ще й и собі раду не можеш дати? Ти, що маленький?

І Вадим правильно зрозумів хід її думок і отак ми почали зустрічатися. Він чудовий чоловік, без шкідливих звичок і щедрий. За той час, що ми разом, то я встигла й в квартирі ремонт оновити і все на його гроші.

Бувало, що він приїздив на тиждень чи два і дружина його не шукала, уявляєте? Навіть не телефонувала де він є, тому я правильно все зрозуміла – він їй не потрібен, а мені навіть дуже. Я теж хотіла в свої тридцять сім дітей, чоловіче плече поруч.

Я їй зателефонувала з тим, що діти її вже в старших класах і пора чоловіком ділитися.

– Не телефонуй мені більше, ти мене нічим новим не здивуєш, а чоловік у мене законний, а ти йому ніхто.

– Що? та я з ним близька як ніколи, як ти ніколи не будеш.

– Слухай, я стрижу йому волосся в вухах і давлю прищі, що може бути ближче?

Я розреготалася – невже вона серйозно це каже? Але потім мені подзвонив Вадим і сказав, щоб я більше подібного не робила, якщо хочу зберегти наші стосунки. Я була збентежена… Виходило, що шансів у мене нема на щасливий шлюб і дітей?

Я тоді кинула Вадима після практично десяти років чекання. Почала інші теж невдалі стосунки, знала, що вони такі й будуть, просто хотіла мати родину. дитину, святкувати з кимось сімейні свята…

А тепер Вадим мене знайшов. Виявилося, що дружини його не стало і він тепер вільний, як той птах і згадав про наше веселе життя.

Я, чесно кажучи, зраділа і пішла до нього жити, діти якраз роз’їхалися на навчання. Але все в тій квартирі наче говорило про те,що з кожного кутка та жінка зазирає. Ідеальний порядок, все мало бути так, як вона лишила, навіть, її портрети на стінах та спільні фото, одяг теж не варто було викидати:

– Подивися, може й сама в тому ходитимеш, у Юлечки був чудовий смак.

Я аж здригнулася, бо я б в тому ніколи й не ходила. А далі Вадим почав підвищувати “тональність”, якщо не така вечеря, речі його не так випрані, чи не там поставлені.

– В Юлі такого не було. Ти, що нічого не вмієш, крім одного?

Я прожила так місяць, а потім поїхала до себе і навіть не попрощалася. Я б хотіла жити з тим попереднім Вадимом, а цього я просто не знаю. Так вчепитися за образ жінки, яку все життя зраджував – це що взагалі таке? «Нічого не викидай, все постав на місце, бо так робила Юля».

Не знаю, що й далі робити, бо вже зрозуміло, що я своє життя змарнувала на цього чоловіка, а тепер ще й такого отримала. Ще й з дітьми не знайомив, а там буде ще більше потреби робити все так, як робила мама.

Як ви гадаєте, є у мене з ним шанс, чи вже ні?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page