Я саме зарплатню отримала і взяла конверт, аби відкласти певну суму на подарунок сину, аж тут чоловік у двері. “О, Ніно, маю до тебе справу нагальну. Якраз і поглянемо, чи грошей на все стане”.
Якби ми жили заможно, ну а чи на ту купку разом гроші складали, то не було б мені нині так прикро. Однак, ледь кінці із кінцями зводимо, економимо на всьому, а то гроші для сина мого. Та чоловік на те не поглянув, навіть.
З Миколою ми разом більше десяти років уже. Виходила я заміж за нього маючи сина чотирирічного і він про те добре знав. Знаєте, як одинока мама, мені хотілось, аби син мав батька. Микола ж гарно із Сашком ладнав.
Ішла я під вінець і щиро вірила у те, що нарешті матиму родину: сина, хорошого чоловіка. Так, таки в мене це і було, але от мій Сашко батька так і не отримав. Чи то Микола не створений для батьківства, чи то саме з Сашком так стосунки не задались. Спочатку все ніби й гарно було, а потім все важче і важче.
Нині вони живуть, як сусіди. Микола саме так до Сашка і ставиться. Немає між ними родинних стосунків, не змогла я подарувати сину батька. Та якби ж тільки це.
Микола не вважав за потрібне забезпечувати Сашка. Тобто, вносив він у бюджет сім’ї гроші лиш на проживання: оплату комунальних і харчі. За гуртки, одяг і обновки для сина відповідала тільки я. Він так і казав: “У нього є батько, хай він для нього дбає”.
Сину скоро 15 виповниться і я збираю з кожної зарплатні гроші йому на подарунок. Він мріє про хороший ноутбук, та й для занять на гуртку він йому потрібен. Звісно ж Микола знав про це, я не крилась.
А тепер уявіть моє здивування, коли Микола мене почав просити для мами його позичити із тих грошей більшу частину:
— Нам поки ті гроші ні до чого, а вона вже давно котел новий придбати хотіла хороший. Віддасть згодом. Ти ж знаєш, що сама собі вона його не придбає.
Свекруха у мене дуже людина хороша. Вона мене прийняла гарно і сина мого онуком вважає. Ніби, як я й хотіла б їй допомогти, але ж ці гроші геть на інше складені.
— Я мамі сказав, що поїдемо вихідними і придбаємо того котла. Вона вже й людину найняла, прийде в неділю наступну. Встановить усе.
А я розгубилась. Ніби як сину потрібен ноутбук, але й свекрусі котел необхідний. Та й відмовляти їй мені соромно. От як вчинити?
Головна картинка ілюстративна.
