Я ще тоді розуміла, що поділ був не надто чесний і, що Світлана зробила все, аби татко не забув, хто у нього улюблена доня. Що казала чоловіку, та він лиш рукою махнув, хай буде як є. Так ми собі очі на те й закрили. Але нині я всю ту ситуацію зовиці пригадала і не тому що мені образливо, двадцять років минуло відтоді, просто у цій ситуації треба вчинити вже по справедливості

Я ще тоді розуміла, що поділ був не надто чесний і, що Світлана зробила все, аби татко не забув, хто у нього улюблена доня. Що казала чоловіку, та він лиш рукою махнув, хай буде як є. Так ми собі очі на те й закрили. Але нині я всю ту ситуацію зовиці пригадала і не тому що мені образливо, двадцять років минуло відтоді, просто у цій ситуації треба вчинити вже по справедливості.

Моєї свекрухи не стало дуже рано і свекір не зміг жити сам у великій квартирі, та й не хотів. Справа в тому, що він дружину дуже любив і всі роки у місті жив тільки заради неї, а мріяв він лиш про те, аби переїхати в село.

Коли не стало свекрухи, Іван Ілліч продав їхню трикімнатну квартиру і поділив гроші між дітьми: моїм чоловіком і його сестрою. Скажу вам одразу, що поділ був явно не надто справедливим, бо Світлана собі змогла будинок у передмісті придбати, а ми лиш квартиру однокімнатну узяли.

Говорила я чоловіку, та він на те не зважав. Для нього то було не важливо, він радів сестриному щастю, навіть допомагав їй із ремонтом. У його родині Світланка завжди була улюбленицею, тож навіть таку несправедливість мій чоловік зумів і простити і забути.

У нас двоє дітей нині, таки ми узяли більшу квартиру на виплату, але ще добрих десять років щомісячно чималу суму будемо вносити в той час, як Світлана усе на блюдечку отримала.

Та от бачте як обернулось – не пішло село на користь свекру. Важка робота біля господарки чималої і на городі виявилась не для нього. По старій пам’яті ще дитинства, свекір і косив і носив і бігав біля усього, та от здоров’я не те, хоч він того і не хотів визнавати.

Спина, потім коліна. Уже дійшло за двадцять років такої праці до того, що заледве ходить. Тут аби себе обійти, що вже про господарство і город говорити.

Скільки років пожив свекір у селі і всі ці роки ми із чоловіком приїздили йому на допомогу. Я сама із села мені, то було звично, навіть подобалось після офісної суєти грядки полоти, чи кукурудзу проривати.

Ну а Світлана лиш на шашлик і на відпочинок біля озера з друзями приїздила. Вона була міська дівчинка і на все дивилась звисока. Навіть сіно, і те зібрати відмовлялась, хоч молоко і сметану з сиром брала кілограмами.

Та от, що нині у нас. Свекор мій ледь ходить, треба йому у місто ближче до спеціалістів переїздити. У нас квартира двокімнатна. дітей двоє, а у Світлани будинок досить просторий і там точно дві кімнати вільні: “зала і кімната гостей”. Та от, як тільки ми сказали, що у нас тата просто ніде прийняти, Світлана зчинила сцену, бо й до себе батька забирати наміру вона не мала.

— Як вам не соромно, – говорить вона, – то ви усі роки тут у нього були, а як татові зле, то вже до Світлани? Так не буде, навіть не мрійте.

Коли ж я не витримала і пригадала їй те, що свого часу свекір їй віддав більшу частину грошей, то вона розходилась не на жарт. Бачте, я нічого не маю до їхньої сім’ї і втручатись у такі справи не повинна, бо то не моє діло.

Я теж мовчати не стала і сказала їй, що як не моє діло, то й до її тата я відношення не маю, тому у моїй квартирі його не буде. На тому ми і розійшлись.

Але слова словами, а свекра мені шкода і бачу добре що забирати його треба. Видно Світлана тату слова наші передала і перекрутила, бо Іван Ілліч вже й не дуже їхати до нас хоче, мовляв, краще вже як Світлана каже зробити – найняти йому доглядальницю яку.

Але ж справа не в доглядальниці а в здоров’ї. Йому потрібні спеціалісти, а не та хто у домі підмете.

Розумію, що якщо свекра заберем, то усі фінансові питання будуть на наші руки, Світлана уже зараз тату плачеться на те, що їй важко жити.

От як бути? Чи є хоч якийсь шанс зробити все по справедливості, якщо є, то який, підкажіть?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page