Вся справа в тому, що він просто матусин синочок і щодня, я наголошую, щодня телефонує своїй мамі! Розповідає, що робив, де був, кого бачив зі знайомих. Це просто смішно слухати!
Мені ще в його батьків було нудно вислуховувати, як минав день і що вони чули чи бачили. Я не хотіла в цьому брати участь, бо я вже вийшла з тих років, коли треба комусь сподобатися і робити вигляд, що та рутина, яку вони виголошують, дуже цікава.
Саме через такі посиденьки за вечерею, та не лише через це я наполягала на тому аби ми жили окремо.
– Але навіщо, – казав Сергій, – Ми ж все робимо разом, ще й платимо менше, ніж за оренду, і на власне житло швидше наскладаємо.
– Саме тому, що я хочу все робити окремо! І жити в своє задоволення, а не слідувати правилам, які я не розумію і не приймаю.
Та посудіть самі, треба чекати на всіх аби повечеряти разом! У мене вже живіт прилип до хребта і я хочу швиденько перекусити, але ж ні – чекай всіх, щоб разом їсти і слухати в кого який день.
Або прибирання в суботу, ніби я мало за собою мушу в домі свекрухи прибирати – за щораз вимий унітаз, протри плиту, бо наляпало, протри в коридорі, бо насліджено…
Я вже втомилася від цього контролю, бо я вже не в тих роках, я самостійна і доросла людина!
І Сергій, на моє щастя, мене послухав.
Ми зняли однокімнатну квартиру і я не могла натішитися, як це бути господинею в домі: хочу прибираю, хочу не прибираю – хто мені заглядає по закутках?
Так само я не чекаю чоловіка з роботи, бо я собі швиденько зробила салатик, зварила кілька яєць і все – я корисно і здорово повечеряла перед телевізором. А йому, як хочеться макаронів і картоплі, то хай собі й готує.
Чому я маю потурати його шкідливому харчуванню?
Не скажу, що мені цікаво вислуховувати його нарікання, що на роботі його підсідають… Я замість цього хочу піти ввечері кудись попити кави чи ще чогось…
– Ми вже ходили і тільки там грошей купа залишаємо, – обурився чоловік на мою пропозицію піти в ресторан, – Так ми ніколи власного житла не матимемо.
– Ми раз живемо! А ти отак будеш копійку до копійки складати ціле життя і в чотирьох стінах перебувати? Я так жити не планую!
Він тоді сказав, що я можу йти, але на свої гуляти, бо з його треба заплатити за комунальні і квартплату…
Звичайно, що я пішла і дуже гарно провела час з подругами, а що вдома сидіти?
– Якби ти мене любила, то тобі було б добре зі мною і в квартирі, – каже він.
Ну що за нісенітниці?
А далі взагалі почав говорити, що треба частіше в квартирі прибирати, що йому не подобається, як я до цього ставлюся.
– Я тобі не мама! Я не буду все життя витрачати на протирання пилюки і миття підлоги!
А далі він заговорив аби я частину грошей давала на квартиру.
– Слухай, ти їж м’яса, купу продуктів, витрачаєш на це гроші, нічого мені не купуєш, а я ще маю свої гроші давати. Бо ти не можеш достатньо заробити аби оплачувати бодай проживання? Мені нащо такий чоловік?
І ось він спакував свої речі, сказав, що оплачено на місяць і поїхав до мами.
Я переконана, що він просто собі когось знайшов, дуже схожого на його мамцю. Нічого, я теж собі он когось приведу, раз він мені знайшов заміну… Та в мене пів телефону забито чоловічими номерами, та хоч зараз прибіжить, лиш свисни!
Просто не всі чоловіки здатні жити з самодостатньою жінкою з власною думкою!
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
