fbpx

Я щиро переконана, що в мого чоловіка хтось з’явився, бо чого б тоді він захотів пожити окремо? Проте він запевняє, що він нікого не має, просто не хоче зі мною так жити

Вся справа в тому, що він просто матусин синочок і щодня, я наголошую, щодня телефонує своїй мамі! Розповідає, що робив, де був, кого бачив зі знайомих. Це просто смішно слухати!

Мені ще в його батьків було нудно вислуховувати, як минав день і що вони чули чи бачили. Я не хотіла в цьому брати участь, бо я вже вийшла з тих років, коли треба комусь сподобатися і робити вигляд, що та рутина, яку вони виголошують, дуже цікава.

Саме через такі посиденьки за вечерею, та не лише через це я наполягала на тому аби ми жили окремо.

– Але навіщо, – казав Сергій, – Ми ж все робимо разом, ще й платимо менше, ніж за оренду, і на власне житло швидше наскладаємо.

– Саме тому, що я хочу все робити окремо! І жити в своє задоволення, а не слідувати правилам, які я не розумію і не приймаю.

Та посудіть самі, треба чекати на всіх аби повечеряти разом! У мене вже живіт прилип до хребта і я хочу швиденько перекусити, але ж ні – чекай всіх, щоб разом їсти і слухати в кого який день.

Або прибирання в суботу, ніби я мало за собою мушу в домі свекрухи прибирати – за щораз вимий унітаз, протри плиту, бо наляпало, протри в коридорі, бо насліджено…

Я вже втомилася від цього контролю, бо я вже не в тих роках, я самостійна і доросла людина!

І Сергій, на моє щастя, мене послухав.

Ми зняли однокімнатну квартиру і я не могла натішитися, як це бути господинею в домі: хочу прибираю, хочу не прибираю – хто мені заглядає по закутках?

Так само я не чекаю чоловіка з роботи, бо я собі швиденько зробила салатик, зварила кілька яєць і все – я корисно і здорово повечеряла перед телевізором. А йому, як хочеться макаронів і картоплі, то хай собі й готує.

Чому я маю потурати його шкідливому харчуванню?

Не скажу, що мені цікаво вислуховувати його нарікання, що на роботі його підсідають… Я замість цього хочу піти ввечері кудись попити кави чи ще чогось…

– Ми вже ходили і тільки там грошей купа залишаємо, – обурився чоловік на мою пропозицію піти в ресторан, – Так ми ніколи власного житла не матимемо.

– Ми раз живемо! А ти отак будеш копійку до копійки складати ціле життя і в чотирьох стінах перебувати? Я так жити не планую!

Він тоді сказав, що я можу йти, але на свої гуляти, бо з його треба заплатити за комунальні і квартплату…

Звичайно, що я пішла і дуже гарно провела час з подругами, а що вдома сидіти?

– Якби ти мене любила, то тобі було б добре зі мною і в квартирі, – каже він.

Ну що за нісенітниці?

А далі взагалі почав говорити, що треба частіше в квартирі прибирати, що йому не подобається, як я до цього ставлюся.

– Я тобі не мама! Я не буду все життя витрачати на протирання пилюки і миття підлоги!

А далі він заговорив аби я частину грошей давала на квартиру.

Читайте також: Я знала, що це погана ідея, що нічого з цього не вийде, але щось в мені казало: «Спробуй. Гірше точно не буде». Якщо взяти до уваги, чим це все для нас скінчилося, то можна сказати, що все гірше вже сталося

– Слухай, ти їж м’яса, купу продуктів, витрачаєш на це гроші, нічого мені не купуєш, а я ще маю свої гроші давати. Бо ти не можеш достатньо заробити аби оплачувати бодай проживання? Мені нащо такий чоловік?

І ось він спакував свої речі, сказав, що оплачено на місяць і поїхав до мами.

Я переконана, що він просто собі когось знайшов, дуже схожого на його мамцю. Нічого, я теж собі он когось приведу, раз він мені знайшов заміну… Та в мене пів телефону забито чоловічими номерами, та хоч зараз прибіжить, лиш свисни!

Просто не всі чоловіки здатні жити з самодостатньою жінкою з власною думкою!

Фото Ярослава Романюка.

Автор Ксеня Ропота.

You cannot copy content of this page