В мене лиш одне питання до свекрух – ви для кого синів ростите? Вони у вас самостійно виживуть чи лише вкупі з вами?
У мене дві доньки, то я собі й гадки не мала, що в світі є ще такі люди, як мій зять, прости Господи. Я думала, що то лиш такий може бути жарт, але живі люди мають в голові клепку.
Ми сватів не знали, бо в місті кого знаєш? Хіба з роботи і сусідів, і то не завжди. Жив собі Степанко і жив з мамою і з татом, а потім посватав нашу Людмилу.
Все як годиться – весілля відгуляли, молодята пішли жити окремо на орендовану квартиру і я перехрестилася. Ще одну доньку заміж видам і можна вже відпочити.
Але ж ні!
Прибігає моя Люда.
– Мамо, Степан пішов до мами!
– Чого?
– Бо я його посуд мити заставляла, а він казав, що то не чоловіча робота і пішов до мами.
Аж тут в секунді свекруха до мене телефонує:
– Що це ти так доньку виховала, що не знає, як біля чоловіка ходити? Як це так? Хлопчина прийшов з роботи, стомлений, а вона йому каже тарілку за собою помити! Це у неї що руки відсохнуть, як за чоловіком помиє?
– А моя донька з роботи не прийшла, – заступилася я за дитину, – То ще наготуй та за вашим корито помий? Він жінку собі брав до любові чи служницю? Як служницю – то хай платить гроші, а як до любові – то хай береже і слухає!
Я кинула слухавку, бо ця розмова мене дратувала. А ще більше те, що я маю влазити в стосунки молодої родини, геть нема мені спокою!
– Людо, як ми з свекрухою отак до вас лізтимемо, то нічого доброго з вашого шлюбу не вийде. Ви вже дорослі і самі говоріть між собою.
– Мамо, він просто страшний нечупара! Одяг розкидає по квартирі, брудне пхає до шафи, а воно потім пожовкле і вже не відпирається. Приходить з роботи і чекає, що я його нагодую, помию все, а потім ще й кричить мені аби я йому бутерброди зробила і до комп’ютера принесла. Каже, що його мама за ним завжди все прибирає і він не розуміє, чому я не хочу так робити. Каже, що мама вже стара і може, а я просто не хочу, бо його не люблю.
От вам і леліяння синочків комусь на голову!
Але я вже не хотіла додавати туди ні порад, ні нічого. Бачила по дочці, що не все у них гаразд, але вона мені більше нічого не казала.
А потім я зрозуміла, чого чекала Люда і аж запишалася донькою!
Свекруха зі свекром поїхали на відпочинок на тиждень, а Люда раптом «захворіла»: ні встати, ні зігнутися, ледве в туалет повзе, а що вже казати про хатню роботу?
Семен почав за дружиною доглядати, то їсти зварить, то чай треба приготувати, то подушку підбити, то пралку закинути, то попрасувати…
– Людо, це реально дуже важко після роботи це все робити! Я й не думав, що то займає стільки часу!, – зізнався він їй, але Люда не спішила одужувати.
За ті два тижні, що свекрухи не було, Семен навчився найпростіше готувати, купувати в магазині продукти і мити за собою посуд. Поступово Люда «одужала» і Семен її ще беріг, тому їй залишалося готувати їсти, а він вже й продукти приносив і міг помити й за собою і за нею тарілки.
Я не вірила, що за два тижні таке можливо, але думаю, що основний фактор, що не було його мами, яка б то все звела нанівець.
Хай всі чоловіки знають, що оте господарювання – то нудно і забирає багато часу в жінки, то як ви нас любите, то розділіть ці клопоти і буде всім щастя.
Фото Ярослава Романюка.