Я не сподівалася від майбутньої свекрухи любові і ніжностей щодо себе, але після цієї зустрічі у мене постало питання – чому вона своєму синові не хоче щасливої долі, а своїми руками пхає його туди, де точно щастя не буде?
Історію Матвія я знала, нею мене Ніна Володимирівна не здивувала, хоч думала вразити і це був її основний аргумент аби я поступилася.
– Зрозумій, любонько, перше кохання воно не іржавіє, воно завжди в серці, тому ти можеш за нього триматися скільки завгодно, але він вкаже тобі на двері. Це все відбувалося перед моїми очима і я знаю, що кажу.
І вона почала розказувати те, що я й так знала – Матвій був закоханий в подругу своєї сестри Ірину, закоханий тим першим почуттям, коли вже усвідомлюєш, що ти чоловік і здатен купити дівчині квіти чи якусь дрібничку.
Ірина з сестрою знали про цю закоханість і це Ірині лестило, а для сестри був привід з брата покпити.
– Ірина йде, – казала вона і коли бачила, що брат червоніє, то реготала, – Обдурила! Обдурила! Та вона на тебе й не гляне, у неї такий кавалер багатий, що кули тобі до нього рівнятися.
Це було правдою, Ірина казала Матвію, що у неї кавалер, проте, їй лестило, що хлопчина так на неї дивиться, купує квіти, готовий виконати будь-яке прохання.
Матвій вирішив стати юристом, щоб мати багато грошей і тоді Ірина зверне на нього увагу. Але дівчина вийшла заміж, коли той був на третьому курсі університету.
Матвій мені розповідав, що пережити це йому допомогло саме навчання і курсова, керівник вічно був невдоволений матеріалом, тому приходилося сидіти в бібліотеці годинами.
З часом він усвідомив, що це захоплення було не взаємне, ясно побачив, як дівчина до нього ставилася і вже в його серці зародилося інше почуття.
В тридцять ми зустрілися на роботі, потім почали спілкуватися і вже рік як зустрічалися. Матвій запропонував мені вийти за нього заміж і познайомив з його мамою.
Та мене зустріла не дуже приязно, я не знаю, чим я їй не вгодила, адже я приваблива жінка, маю гарну роботу і зарплату, сама себе забезпечую.
Але вона почала розповідати, як вона своїх дітей ростила і скільки душі в них вклала.
– Тепер у мене тільки одне на серці – аби вони були щасливі!, – витирала вона хусточкою очі, але при тому дуже пильно на мене дивилася.
Матвій теж помітив, що мама грала роль і сказав:
– Я тебе просто з нею познайомив, не обов’язково до неї телефонувати та питати рецепти моїх улюблених страв.
– От і чудово, – погодилася.
Пройшло ще трохи часу, як я стала помічати, що Матвій засумував, я бачила, що у нього щось на серці, але при тому, він не хоче зі мною ділитися.
А далі ось свекруха запросила в гості і завершила свою розмову словами:
– Іринка була у нас і не спроста Матвій прийшов. Це такий збіг доля зробила, щоб Ірина зрозуміла, якого чоловіка вона втратила, а Матвій має зрозуміти, яку помилку він не має ще раз зробити. Я не маю проти тебе нічого, люба, але зрозумій мене правильно – я хочу аби мій син жив з коханою жінкою.
Я аж очима закліпала.
– І не треба сцен, прийми це як доросла жінка. Знайдеш собі когось іншого.
– Дякую, – мені нічого не лишалося, як піти.
По дорозі додому я йшла і думала – як мати так може трактувати любов? Її сина не любили і ніколи не полюблять, але вона ладна на все аби він не був з тією, хто його любить? Що це взагалі таке?
Вдома мене чекав Матвій.
– Нам треба поговорити, – сказав він напружено, – я не хочу аби між нами були непорозуміння. Я бачився з Іриною, не зі своєї волі, повір. Сестра раптом зателефонувала, що треба негайно прийти до мами, а там вже вона, мама і Ірина. Я тільки на все те глянув і одразу пішов геть.
– Ти боявся, що знову прокинеться в тобі кохання?
– Ні, якраз навпаки. Розумієш, Ірина чи завжди так виглядала і я не бачив, але вона одяглася так, що гідна жінка так собі не дозволить. Вимальована, якась вся така роздута, натягнута… була певна, що я просто до ніг їй кинуся. Це було таке дивне почуття. Геть не з приємних.
– Дякую, що сказав, бо мені мати твоя подала цю зустріч, як воз’єднання люблячих сердець.
– Я так і знав, що тут щось є. Ні, я чітко зрозумів, як мені пощастило, що я зустрів тебе і мені більше нікого не треба, – обійняв мене він.
Ми одружилися і виховуємо двох діток, бабуся Ніна до нас не приходить, хіба як їй треба грошей. Отака любляча мати.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
