— Я так вдячний тобі за все, сонечко, – говорив її коханий крізь сльози швидко збираючи речі, – Я б без тебе навряд вижив і вічно буду перед тобою в боргу, але я кохаю іншу. Я знаю ти зрозумієш, це почуття сильніше за мене.
Наталя зустріла Володю, коли їй було майже 30 років. До цього їй траплялися одні пройдисвіти. А тут музикант, закінчив консерваторію по класу скрипка, милий і добрий чоловік в повному розквіті сил. Наташа буквально літала на крилах любові і постійно твердила мені, що тепер вона знає, що таке жіноче
щастя.
Закохані досить швидко стали жити разом у Наталі, в її трикімнатній квартирі, яка дісталася їй від бабусі. Їх союз був дуже гармонійний, здавалося, що дві половини зустрілися на землі. Правда, про свої наміри щодо шлюбу з Наталкою Володя нічого не говорив. Ми коли з нею це обговорювали, прийшли до думки, що ще рано про це говорити.
Але через півроку трапилося недобре- Володя ледь вижив не впоравшись з керуванням на слизькій дорозі. Його збирали його буквально по частинках. Але, головне, ніхто не давав гарантії, що він зможе ходити.
Спеціалісти швидше схилялися до того, що він залишиться назавжди у візку. Наталя дуже переживала, але виду не подавала, особливо при Володимиру. Вона відразу ж вирішила, що залишиться з Володею до кінця і витягне його з цієї ями! Вона була впевнена, що поставить його на ноги, чого б їй це не коштувало. Наші спільні знайомі, та й я теж, дивувалися: «Ну навіщо тобі все це? Ти ж молода, тільки-тільки тридцять виповнилось, знайдеш іншого! ». А вона нікого не слухала.
Правду кажуть, любов чудеса творить. Володя одужав. Протягом майже трьох років вони вдвох величезною щоденною працею повертали Володимира до нормального життя. Наташа працювала за двох, після мчала по магазинах, потім додому, щоб обслужити Володю. Вона знайшла в Іспанії спеціаліста, який погодився взяти на реабілітацію Володю і витратила на це 7 000 доларів зі своїх накопичень. Всі ці роки її підтримувала думка: він одужає, знову знайде роботу, вони одружаться і обов’язково заведуть дитинку … І у
них все буде добре.
Як же посміялася над нею доля! Володя остаточно зміцнів, але не поспішав шукати нормальну роботу, та й по дому особливо нічого не робив. До того ж, він явно не збирався носити на руках свою «героїню», ставився до неї, скоріше, як до сестри або мами. «Він просто не прийшов до тями після всього, що на нас накотилось», думала Наташа. І як і раніше шкодувала його.
І ось, в один зовсім не прекрасний момент, Володя з’явився додому пізно ввечері, злегка веселеньким, і безсило розводячи руками, заявив, що покохав іншу. «Я так вдячний тобі, сонечко, – плакав він нетверезими сльозами, – але ця любов сильніше мене!».
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
