fbpx

Я таки дізналася таємницю невістки і розповіла синові. Була певна, що він і дня з нею не проживе, але такої відповіді я не чекала

Мій син, мій сокіл, мій Вадимко… Як я його леліяла, як я над ним тремтіла, як я просила в Бога добру для нього долю…

Не впросила…

Привів таке до хати, що хоч стій, хоч падай! Скажу вам, що я нічого синові не казала, але відтоді я до церкви не ходила. Бог просто з мене посміявся…

Спочатку вони жили з нами і я лиш підтверджувала для себе, що ця жінка не вміє піклуватися про мого сина.

Я сама наполягла аби вони пішли на орендовану квартиру, хоч у нас і трикімнатна велика.

– Йдіть, йдіть, труднощі загартовують, – сказала я їм на прощання і дуже надіялася, що труднощі цю родину й зруйнують до основи.

Далі я почала молитися аби Бог не давав їм дітей, бо якщо будуть діти, то вже точно мій Вадим нікуди від цієї жінки не піде. А вона ж про це чудово знала, бо чи не з перших днів, ще. Коли у нас жила, то теревенила про велику родину і багато дітей.

– А як же пожити для себе, – питаю її я.

– А що тут жити? хіба з дітками не для себе живеш?

Так от, пішли вони жити на орендовану квартиру, працюють, я до них не ходжу і знати невістку не хочу. Вадим інколи прибігає на млинці та поговорити, але без неї, чим я йому дуже вдячна.

Я все чекала, коли він почне на неї нарікати, але він мовчить і навпаки, хвалить, як вона смачно готує макарони… Ну таке, знаєте… Макарони, вони всюди макарони… Це ж, які треба мати кулінарні навики аби макарони не приготувати?

Минув рік і другий, третій і Бог таки почув мої молитви – діток у них не було.

– Вадиме, нащо тобі така жінка, – кажу я йому, – Ти себе в літа не вводи, бо захочеш своїх дітей, а вже не буде сил їх ростити.

Але я його не могла переконати…

Є в мене кума в нашій клініці, що такими питаннями займається і я її попросила, як побачить знайоме прізвище, то хай мені зателефонує.

Кума, дякую їй дуже, що послухала, через якісь пів року каже, що така і така пара є у них на обстеженнях.

Проте, результати, які мені сказала кума виявилися для мене дуже невтішними – Вадим не міг мати дітей…

Я все чекала, коли син прийде до мене аби втішити його, але вони полетіли на море. Невістка сказала, що їм треба змінити обстановку і все у них вдасться…

Я була здивована, адже правда була гіркою.

Далі вони вернулися і через кілька тижнів приходить до мене весь сяючий Денис та каже, що у них буде дитинка.

Я завмерла. Як? Вона моєму синові хоче чужу дитину підсунути?

Я не знала як вчинити, але допоміг випадок – невістка набралася такого нахабства, що з приводу появи дитини, влаштувала ціле свято.

Було багато гостей, рідні і друзі, святкували в ресторані, де все було в синіх і рожевих тонах, бо стать ще не знали.

Всі гості піднімали келихи за тата маму, а мені сльози котилися з очей…

Яка ж лицемірка, але я їй не попущу!

Я підійшла до сина і сказала, що нам треба поговорити.

Слова лилися з мене, а він так спокійно стояв… А потім каже:

– Мамо, я знаю, що я не можу мати дітей. У мене два виходи: або бути зрадженим чоловіком або щасливим батьком і я обираю другий варіант. Сподіваюся, що тобі вистачить мудрості вчинити правильно.

Я пішла зі свята. Більше Богу не молюся, він не вміє виконати мої бажання, мої надії і мрії…

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page