Я права! Я абсолютно права! Чому я можу робити зауваження своїй дитині, якщо та робить щось не те, але не можу так само вчинити з дитиною чоловіка?
Ми з чоловіком не можемо знайти спільної мови щовихідних як тільки його дочка приходить до нас в гості. І я вже не бачу виходу із замкнутого кола.
Історія проста, як двічі два. Я вийшла заміж вже маючи сина – це раз. У чоловіка теж за плечами є досвід першого шлюбу і теж є дитина – це два. Наші діти майже ровесники – його дочка старша всього на рік. Але саме вона і її поведінка перевернули нашу сім’ю з ніг на голову!
Відразу скажу – я не розлучниця. До моменту нашого знайомства Віталік був уже вільним офіційно. Хто винен в тому, що сімейне життя у нього не склалося – я не стала розпитувати принципово. Минуле має залишатися минулим.
Рік тому ми одружилися, все було чудово, поки Віталій не став запрошувати в наш будинок на гостину свою дочку. Симпатична дівчинка шести років виявилася дуже особливим дитям. Вона постійно вередує, всім незадоволена, я вже й не знаю, як догодити їй. Починаю часом обурюватись і бачу незадоволене обличчя чоловіка.
Пам’ятаю найперший каприз – на нашому телевізорі немає каналу з мультиками. Ксюша дуже хотіла подивитися нові серії улюбленого мультфільму. Вся зарюмсана вона зібрала свої іграшки і пішла в коридор: “Я додому піду!”. Але замість того, щоб одягнутися сіла на підлогу і стала демонстративно нити. Я їй і іграшки пропонувала, і погуляти з моїм сином, і нову комп’ютерну гру – все не те!
Та ж ситуація і з їжею: “Це не їм! Це не хочу! Тістечко буду, а суп не буду!”
А найголовніше, що і мій син бере з неї приклад, починає поводити себе так само: “Чому це Ксюші все дозволяють, а мені ні? Я теж не буду суп, а тістечко з чаєм буду!”. І так у всьому. Але якщо синові я можу зробити зауваження то щодо Ксюши у мене таких прав немає, а вона цим уміло користується.
Оскільки мій чоловік – недільний тато, Ксенія з’являється у нас у вихідні дні і ночує. Я розумію, що його колишній дружині теж потрібен особистий час і вона з радістю відправляє дочку до нас. Можливо, дівчинці це не подобається, але на зло робить вона не мамі, а мені.
Ксюша ставиться до мене, як до ворога, щоб я не робила. І ще один момент напружує мене: Ксюша в неділю ввечері повертається додому, а мені ще потрібно день або два, щоб скорегувати поведінку свого сина після спілкування з дівчинкою.
Напевно, я стала не правильно, некрасиво чинити, але коли Ксюша приходить, намагаюся відправити дітей погуляти з чоловіком в парк, сама йду з дому, або терміново починаю на кухні пироги, щоб не виходити в кімнату і не бачити тієї дитини. Я намагаюся звести своє спілкування з дівчинкою до мінімуму. І чоловік це бачить і це йому не подобається.
Я вчу сина прибирати за собою тарілку в раковину після їжі. Але коли я попросила так само зробити Ксюшу, вона надулася на мене і закрилася у вбиральні майже на годину.
Може це все дрібниці, але з таких дрібниць складається виховання, а за великим рахунком – і все життя.
Якби ви знали – як я втомилася! Вихідні стали для мене страшним сном. Всі колеги відпочивають у вихідні, а я приходжу на роботу відпочити після вихідних. Відпочити від натягнутої атмосфери в сім’ї.
Смішно – доросла жінка і не може впоратися з дитиною. Я намагалася. Чесно намагалася.
Але в якийсь момент опустилися руки. Я матір. Я дружина. Я господиня своєї сім’ї. А у вихідні перетворююся на людину, яка все робить не так, адже короле то є Ксенія , а я не бігаю з бубном довкола.
Я втомилася. Не хочу таку сім’ю і вже готова до розлучення.
Іншого виходу не бачу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
