Я від батьків своїх завжди жила дуже і дуже далеко. так склалось, що я навчалась спочатку у спеціалізованій школі на іншому кінці країни, а потім і навчатись тут залишилась і заміж вийшла. Маю я ще й брата який виріс і з яким ми ніколи близькими не були. А цьогоріч родина моя до нас перебралась на кілька місяців. І знаєте, я дуже рада і щаслива тому, що вони таки змогли повернутись додому. А причиною усьому іхнє особливе ставлення до Лялечки – племінниці моєї.
Мою племінничку звуть Настя, вона красива дівчинка, з кучерявим білим волоссям і блакитними оченятами. Я з першого погляду подумала, що вона справжній ангел. Перший день воно так і було, доки вона ще не освоїлась, а от уже ранок наступного став для нас із чоловіком справжнім випробуванням.
Все почалось зі сніданку. Ляля зайняла чільне місце за столом і почала хникати, що подали їй геть не те, що вона хотіла. Мама моя підскакує і запитує, а що б та бажала. Тут же розпочинається процес приготування забаганки, а в той час доки бабуся готувала брат із невісткою заспокоювали дитину, адже вона не на жарт розходилась бо їй не вгодили з самого ранку. Шість років, а вона вичитує дорослих і ті виправдовуються.
Ми поїли з дітьми і вийшли з-за столу нишком, бо дивитись на ту картину було неприємно. Для себе я всю цю поведінку пояснила тим, що просто змінилось місце, через усі ці події ми всі трішки капризні. Проте, подальше наше спільне проживання показало, що то були лиш квіти.
Ляля – центр Всесвіту. Вона заправляє і моїми батьками і своїми, але її ніхто не спиняє, ні, навпаки. Буквально до рота заглядають і ловлять кожне її слово, кожен порух, кожну забаганку. Якщо дитина не в настрої, то довкола неї починаються танці із бубнами.
Починаєш щось говорити, а тут Ляля заходить до кімнати і навіть не вибачившись щось своє говорить. Мама і всі присутні тут же перемикаються на неї забувши про що мова була. Дитина говорить – всі повинні мовчати і слухати уважно. Ляля не спить до третьої ранку, то й ми всі спати не повинні, бо їй сумно і треба компанія.
Звісно, я не терпіла такого і зрозумівши, що то не адаптація а стиль життя – одразу встановила жорсткі рамки поведінки у своєму домі. Уявіть собі, що проти мене повстали навіть батьки мої, адже я не мала бажання схилятись перед Лялею і бігти за першим же її покликом.
День народження мого сина було зіпсовано, адже планшет, що ми подарували сину, дуже сподобався племінниці і вона горланила на всю квартиру, що хоче такий же. Моя мама, тато, брат, його дружина, кожен розповів нам наскільки ми не праві, адже не придбали подібний подарунок і Лялі.
Коли сім’я моя поїхала додому я перехрестилась. Ми кілька днів навіть між собою не розмовляли – слухали тишу. Чоловік, який до того думав, що поведінка у наших синів інколи не належна, тепер їх янголятами називає побачивши явну різницю.
І знаєте, в усьому цьому мені щиро шкода саме племінничку мою. Як їй жити далі, адже ніхто в дорослому житті їй так не годитиме? Невже дорослі цього не розуміють?
25,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
