fbpx

Я вкотре посварилася з чоловіком, і, щоб відволіктися, вирішила піти в магазин, де зустріла справжнє дивo

Ця неймовірна для мене історія трапилася ще в зимовий час. Був морозний вечір, через вікно на небі можна було бачити зорі.

Ми з чоловіком в черговий раз посварилися, через якусь дурницю, як завжди. Щоб якось відволіктися я вирішила піти в найближчий гіпермаркет. Одягнувшись, вийшла на вулицю. Сипав невеликий сніг, я повільним кроком дійшла до гіпермаркету, заплутана в своїх думках.

У магазині я навіть не знала, що брати і навіщо я взагалі сюди прийшла. Тихенько прогулюючись серед рядів, я знову поверталася до думок про нашу сваpку з чоловіком. У гіпермаркеті було багато народу, кожен щось вибирав з великого асортименту продуктів. Народ снував туди, сюди, а я ніби не вписувалася в цю картину, а спостерігала за нею з боку.

Раптом до мене підбігає дівчинка років п’яти. Її світле волосся були красиво заплетене в косички, видно, що мама дуже постаралася. Дівчинка попросила мене взяти її на ручки. Я спочатку її не зрозуміла і вирішила озирнутися, виглядаючи її батьків. Я подумала, що вона загубилася.

Читайте також: Працюю на заміні в італійській сім’ї. Зарплата 700 євро( 21 300 гривень). Працюю з 7 7:30 до 22:00, – українка розповіла про роботу доглядальницею

Але це було не так, батьки сиділи за столиком в кафе і спостерігали за своєю донькою. Мабуть та любила витворяти подібні штуки, тому що батьки, явно не чуючи нашої розмови, закивали в мою сторону, даючи дозвіл виконати бажання дівчинки. Я взяла її на руки, дівчинка міцно обняла мене.

Я дуже здивувалася такій поведінці маленької дитини. Ніяк не очікувала, що дівчинка ось так запросто може підійти до чужої людини і попроситися на ручки. Раптом вона, подивившись мені прямо в очі, сказала: «Ти була дуже сумна, хотілося, щоб ти посміхнулася!»

Після таких слів почуття нахлинули на мене, сльози самі потекли з очей, а посмішка заграла на моєму обличчі. Було відчуття неймовірного тепла і радості. Я міцно притиснула дівчинку до себе і прошепотіла «Дякую». Всі мої образи на чоловіка відразу ж зникли, настрій покращився. Захотілося повернутися додому і помиритися з коханим.

Дівчинка, спустившись з моїх рук побігла до мами, я довго проводжала її поглядом, намагаючись зрозуміти, що це було. Додому я прийшла в гарному настрої, розповіла про все чоловікові, ми, звичайно ж помирилися.

Це був якийсь неймовірний вечір. До цього часу, згадуючи його, почуття починають опановувати мною з новою силою. Яка ж я вдячна і чоловікові, і тій дівчинці, і Всевишньому, який всіх нас звів тоді.

Бажаю вам відчути щось подібне!

За матеріалами.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page