Довгий час не могла вийти заміж. Спочатку весь свій час присвячувала роботі, щоб вирватися з постійних злиднів. На всі залицяння ровесників відповідала байдужістю. Вони довго не витримували такого ставлення і, врешті-решт, зникали.
Таким чином, я посприяла тому, що в тридцять п’ять років виявилася самотньою, нікому не потрібною забезпеченою красунею. Не зрозумійте мене неправильно, з постіллю проблем не було. Для цього відношення не потрібні. Досить наявність тільки мене і його, а все інше – це окрема розмова.
Охочих отримати штамп у моєму паспорті зі своїми даними було достатньо. Але мене завжди насторожувало, що кожен з них намагався переїхати в мою квартиру, а не запропонувати своє житло. Отже, ні про яку любов не може йти й мови.
Я вже перестала замислюватися про шлюб, коли на моєму горизонті з’явився він! На тлі всього натовпу я бачила тільки його. Його осяйна посмішка зводила мене з розуму. Я закохалася, як дівчисько. Але не показувала своїх почуттів, поки він не переконав мене у своїй щирості.
Все сталося так швидко, що я й отямитися не встигла, як він перевіз мене до себе. Боже, думала, невже я зустріла справжнього чоловіка, якому можна довіряти ?! Далі все було, як у казці.
Ми розписалися через кілька місяців, після знайомства. Він так наполягав, що мене це дуже підкупило. Моєму щастю не було меж. Ми щоранку прокидалися, щоб встигнути поснідати, і відправитися у своїх роботах. А після закінчення роботи, поспішали додому, до коханої людини.
Трохи згодом, він запропонував здавати свою квартиру, а переїхати в мою, більш зручну. Зайві гроші нам не завадять, вирішила я, і ми поміняли своє місце проживання. Здачею свого житла, чоловік займався сам, а гроші, як він говорив, відкладав нам на відпустку.
Я і не претендувала на ті гроші. На свою відпустку я і сама в змозі заробити. В такому щасливому нерозумінні я прожила майже рік. Вся наша ідилія звалилася в один момент.
Одного вечора, після приходу додому, мене чекав неприємний сюрприз. Чоловік повідомив, що його звільнили. Але, на мій погляд, для хорошого працівника працевлаштуватися на інше місце зовсім не проблема. Тому, я його заспокоїла і сказала, що страшного в цьому нічого немає, просто потрібно шукати нову роботу. Тим більше що для мегаполісу – це зовсім не важко. Роботи предостатньо, було б бажання.
А ось з бажанням у нього, як виявилося, зовсім ніяк. Довгих півроку він постійно, як розповідав, ходив по співбесідах, на яких з ним розмовляють геть нерозумні люди, які не розуміють чого їм потрібно від претендента. Ну, протягом першого місяця я ці відмовки ще приймала. Другий місяць мене почали дошкуляти сумніви, але голос закоханості був сильніше. Але останні чотири місяці я бачила і чула одну і ту ж картину, що куди б він не пішов, його ніде не беруть. Його ніде не розуміють і всі йому відмовляють.
Минулого тижня я невимушено поцікавилася у чоловіка про його колишнє місце роботи. Він спробував хитрувати, але все ж назвав мені організацію. Це виявилося казна де, але, тим не менше, я знайшла цю контору. Там мені відповіли, що чоловік звільнився півтора роки тому.
Я вийшла звідти в тумані. Це виходить, що як тільки ми розписалися, він тут же розрахувався з роботи! Дуже цікаво виходить! Чого боялася, на те і попалася?
Я подала на розлучення. Колишнього чоловіка виставила з квартири. Це, слава Богу, що я не встигла ще щось в нього вкласти, хоча подібні розмови вже потихеньку починалися. Ну чому мені так не щастить? Я ж хочу простого жіночого щастя і все. Решта у мене є. Де ж шукати його – мого ідеального чоловіка?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
