Мене звуть Світлана. Мені 32 роки. Я заміжня.
Мої батьки все життя прожили у місті. У нас ніколи не було дачі, і мої батьки ніколи не говорили, що вона їм потрібна.
Коли мої батьки мали відпустку, то вони завжди їздили кудись у цікаві місця відпочивати або їздили на море. А все, що було потрібне, вони купували в магазині. Тільки на травневі свята вони виїжджали на природу та смажили шашлики.
Як же я здивувалася, коли мої батьки після виходу на пенсію, вирішили купити дачу. Ми з чоловіком вирішили, що вони жартують. Але мої батьки не жартували: вони запросили нас на новосілля.
Виявляється, вони купили стару хату, яку потрібно було ще ремонтувати і покинутий город.
— Мамо, а ви впевнені з татом, що це вам взагалі треба? — спитала я здивовано у своїх батьків.
А мама на мене не зрозуміла.
— Та ми ж з батьком все життя мріяли про дачу і ось нарешті ми змогли здійснити свою мрію! – почула я.
Моєму батькові 66 років, а мамі 64 роки. Цілих чотири роки вже мої батьки зайняті тим, що облагороджують тепер свою дачу. Вони засіяли город газонною травою, посадили кущі та садові дерева. Мама зробила гарну клумбу та посадила там квіти.
Разом із татом вони купили садові скульптури та побудували гарну альтанку.
Будинок батьки теж упорядкували: добре його відремонтували і навіть перекрили дах. Тепер вони з самої весни до осені живуть на дачі, а тільки на зиму повертаються жити в місто.
Мама постійно надсилає мені фотографії: то своїх квітів, то гарного заходу сонця. А тато, який все життя ніколи нічого не робив руками, тепер завжди зайнятий: він дивиться ролики в інтернеті та вчиться усьому: і фарбувати, і робити ремонт.
Я думала, що у моїх батьків скоро згасне вогник. Але ні! Минулого року батьки вирішили переобладнати дачу так, щоб на ній можна було жити ще й узимку. Щоби все це зробити, потрібно дуже багато грошей. Тому вони позичили необхідні кошти у нас.
Оскільки там сума не маленька, то вони для чогось узяли й переписали дачу на мені і чоловіка порівну. Ми тоді ще відмовлялись і просили такого батьків не робити, але вона нас не послухали.
Мій сімейний корабель не витримав випробувань сучасності. Я в декреті, а чоловік залишився без роботи. Оскільки не могли платити за орендоване житло, я переїхала з дитиною тимчасово до батьків на ту ж таки дачу. Вони свою квартиру здають і частину грошей нам давали, але того все одно не вистачало. Чоловік пішов до друга в гуртожиток, паралельно шукає роботу.
А вчора зателефонував і сказав, що подає на розлучення. Спільного майна у нас Ніби як і немає, лиш дачя. От її мій вірний і “єдиний” ділити і надумав.
Звісно, тепер вона коштуватиме гарно, адже батьки зробили з неї заміський маєток. Тато тут таку красу зробив, що до нас на фотосесії приїздять. Мама ще й господарство завела. Продає птицю, яку самі вирощують.
Не знаю, як тепер батькам сказати про це. Мені їх так шкода. Я ж бачу, що вони тут помолодшали і розцвіли обоє. Про продаж і мови бути не може, звісно. але у мене слова в горлі стають. Не можу вимовити тогго, що надумав їх колишній зять.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
