От живу на світі 66 років, а ще м такого не бачила. Я вам правду кажу.
Коли Андрій надумав женитися з Лесею, то я була дуже проти, бо то і сліпому було видно, що то дівчина не до життя і не до господарки.
Леся одиначка і нічого тяжчого за ложку в житті не тримала, але Андрій вперся і нікого не слухав.
Весілля було пишне, бо тато Лесин хотів, щоб всі бачили, що він видає одиначку. Все було з шиком і по-багатому.
За 15 років, що вони живуть разом, Леся ні разу не була в мене на городі, ні стеблини не перервала у моїй господарці. Я ніколи й не чекала на її допомогу, але чисто про людське око могла б запропонувати.
Ми з чоловіком живемо відносно скромно, бо все життя силкувалися більше дітям помогти, аніж щось для себе придбати.
Андрій наш, як то кажуть, вибився в люди, зараз дуже добре заробляє, живе з Лесею в столиці і навіть зиму 2022 з Києва не приїжджали, бо там їхнє все, за всім треба приглянути, та всьому дати раду. Він ще багато для хлопців на передовій робить: збирає, возить, передає. Весь час в клопотах.
А на початку цього літа подзвонив Андрій і каже, що Леся з дітьми хочуть до нас на літо приїхати, бо молодша донька часто почала хворіти і їй би здалося чисте сільське повітря. Я дуже зраділа такій перспективі, бо я онучат толком за життя і не бачила.
Ну і от! Приїжджає Леся з дівчатами, з торбами. Розклалися, обживаються, бачу, що їм непросто, але я помагаю чим можу. Леся толком ні їсти не зварить, ні в хаті не прибере. Весь час навколо неї хаос, щоб не казати безлад.
Я щось приготую, то вони не їдять. Все їм не так, бо то має бути дієтичне. Та я й не дуже пхаюся. Думаю – най собі живуть, як хочуть, аби їй було добре.
Ну минув місяць, як приходить посилка до нашого магазину для невістки, там у нас та пошта модна, що всі нею все пересилають. Ну і Леся несе ту посилку додому, розпаковує, хвалиться, що замовила якусь дуже гарну сковорідку, що вже тепер буде їй легше готувати.
Та я собі пропустила повз вуха, ну таке, хоче – хай має.
Ну і все б нічого, якби я не побачила чек! Люди добрі, 23 тисячі гривень! І це не якась там скороварка, чи мультиварка, чи ще якась така техніка! Звичайна собі сковорідка. Якби я на свої очі не бачила чек, то ніколи в світі б не повірила, що вона може так коштувати.
От сиджу тепер і думаю, чи казати Андрієві, що Леся так фиркає його грошима на ліво і на право. Чи лишити їх в спокої, най собі мастять голову?
Та хай би краще на ті гроші дівчатам якої корисної їжі накупувала, ніж оту сковорідку, а то одні бутерброди жують. І я не вірю, що тепер вона буде щось мудре в тій сковорідці готувати. Ну наче на сміх, чесне слово.
