Ніяк не можу спільної мови із донькою своєю знайти. Уже не знаю.як вплинути на неї, як пояснити, що вона не права зовсім.
Доня моя уже третій рік як розлучена. повернулась до мене жити разом із онучкою моєю. Все, ніби як добре було, а це чую. як вона попередила онучку мою, що з гуртками доведеться зав’язати. Тато малої гроші не дає, жодних додаткових занять вона отримає.
Аргументи у неї смішні, мовляв, зарплата не гумова, а чоловік колишній має копійку проте, зараз у нього в голові уже інша родина і він припинив допомагати своїй донці від першого шлюбу. Тобто, онука моя повинна забути про художню школу і про заняття в басейні і на її улюблені танці ходити теж не вийде.
Знаєте, я сама вирішила онучці все оплачувати, так донька ні в яку. каже, що то не лише її донька, вона тата має. от він нехай усе і робить. Говорить, що геть від мене переїде, якщо я зроблю, що задумала, бо якщо колишній зрозуміє. що ми все витягуємо самі, то геть про малу забуде.
Уже другий місяць таке тягнеться. Донька із колишнім постійно стосунки з’ясовують, вона йому щось доводить, він їй, а дитина, як не ходила нікуди, так і не ходить.
Дивитись на все це сил немає. Я вже у художню школу зайшла, балакала із її викладачем, той запевняє. що у дівчинки талант і його потрібно розвивати.
Може не слухати мені і не чекати біля моря погоди? В чому онука винна? Узяти й оплатити усе що потрібно?
Чи все ж не втручатись і донька моя у даному випадку права?
Спати не можу спокійно. Порадьте, як би ви вчинили?
16,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
