Моя дружина дуже гарна і добра жінка. Її доброта була одним з головних чинників, чому я її і полюбив. Але з часом, ця риса характеру зробила наше сімейне життя нестерпним.
Ще з юності вона постійно підгодовувала бездомних тварин, весь час намагалася прилаштувати підкинутих кішок і собак. Трохи пізніше, вона допомагала одному з притулків для тварин нашого міста. Все це здавалося милим і безневинним заняттям. Багато знайомих захоплювалися її турботою про оточуючих.
Одного разу, я повернувся додому з роботи і побачив на кухні маленьке кошенятко. Дружина сказала, що знайшла його по дорозі з роботи. Взяла додому на деякий час і прилаштує його в родину найближчим часом. Минуло кілька тижнів, бажаючих взяти кота не знайшлося, і ми вирішили залишити його собі. Через кілька місяців, у нас з’явився ще один кіт – дружина принесла бездомне кошеня, якого підкинули до нашого під’їзду. Я не став заперечувати, оскільки не бачив в цьому нічого нехорошого.
Через півроку дружина принесла в будинок відразу трьох котів. Як вона пояснила мені, вони жили в однієї бабусі. Нещодавно їх господиня віддала Богу душу, і її родичі випустили тварин на вулицю. Місць в притулку немає, прилаштувати не виходить і діти їх нікуди. Так у нас стало відразу п’ять котів.
Я завжди вважав себе доброю людиною. Мені теж шкода всіх тварин і періодично я підгодовую їх на вулиці. Але брати всіх їх в дім – це вже перебір для мене. У будинку, куди не глянь, бродять коти, всюди шерсть, лотки, миски. Звичайно ж, всі тварини чисті, стерилізовані, з нашийниками. Але їх кількість мені не подобалося. Я скаржився на присутність котів в будинку, а дружина називала мене бездушним. Дійшло до того, що іноді ми не розмовляли по кілька днів. Звичайно ж, розлучатися через котів нерозумно, тому, я вирішив змиритися. Зрештою, не так багато місця вони займають, нехай живуть. Я вирішив не акцентувати уваги на домашніх вихованців. І відносини стали налагоджуватися.
Але через кілька місяців, дружина прийшла додому з новим хвостатим. Як виявилося, у її колеги є кішка, і вона привела кошеня. Залишити його подруга не захотіла. Попросила дружину прилаштувати тварину, а моя вирішила забрати його до нас. Як то кажуть, одним більше, одним менше. Не велика різниця. Якщо чесно, мені хотілося вити. Але я вирішив промовчати.
Моє мовчання привело до появи в будинку сьомого кота. Нещодавно, після повернення додому, я помітив у нас ще одну кішку. Її підкинули нам просто під двері. На цей раз я не стримався. Аж вікна дзеленчали. Дружина сказала, що піде.
Розлучатись з дружиною я не хочу, адже я її дуже люблю. Але всі ці коти… Якби це був один або два кота, але сім! А що, якщо їх стане ще більше, і наша квартира перетвориться в притулок для тварин? Як припинити всю цю історію з бездомними котами?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.