– Я ж думала, вона на пенсію вийде забере онуків і в село поїде. Нам залишиить квартиру свою. А вона її здала і в іншу країну на проживання виїхала – плаче подруга. А в нас кредит не оплачено три місяці. Хіба ж вона мама після цього
У приятельки мама «вчудила». Здала свою трикімнатну, додала пенсію і звалила жити в теплі краї. Поки що – в Абхазію, але в планах у неї ще Болгарія і Туреччина, як найдешевші.
Можливо, ще північний Кіпр. Там теж, кажуть, нашим пенсіонерам можна прожити, причому прожити так, що «проживання» буде життям, а не похмурим існуванням.
– Це не природньо! – сказав чоловік приятельки. – Вона ж дама при роках, куди їй по світу кататися, тільки ганьбитися.
– Про вас могла б подумати! – стиснула губи його мама.
– Вона ще й натякнула, типу, яблуко від яблуньки недалеко котиться, – розридалася в трубку сама приятелька. – Типу, раз я її дочка то теж на старості згадаю, що ще жива.
– Мені чоловіку в очі соромно дивитись, ми за його машину кредит віддати не можемо, прострочення три місяці, а мама по курортам катається, – плаче її дочка, впевнена: мама чомусь повинна б допомогти виплатити кредит за машину, взяту в кредит для чоловіка . – Свекруха кожен день нагадує, що ми у неї живемо, а мама квартиру взяла і здала!
Вона (дочка) сподівається на співчуття, адже кожному відомо: жінка на пенсії більше не належить собі.
Вона – безкоштовний додаток до онуків, її житло – не для неї, а для дітей, та й взагалі, на що вона розраховує, адже вже «дама при роках»?
Хоча, по суті, діти , які практично мого вже віку, могли подбати про житло для себе самі, а не розраховувати на мамине або, тим більше, не сидіти в свекрушиній хаті п’ятнадцять років.
– Ми з чоловіком сподівалися, ну, допрацює вона, поїде в село, – оплакує нездійснені надії дочка. Ну от скажи, яка безсовісна?
– Вона у тебе ще і заміж вийде, – пообіцяла я, – За турка.
А матір моєї знайомої постить яскраві фотографії, нехай ще не з таких теплих берегів, як їй мріється, але з підписами, що в шістдесят життя тільки починається.
Я – лайкаю. Тому що вона – права. А всі ті збираються сісти на шию, ті, що стверджують, що раз вік, то пора перестати про себе думати, нехай вони йдуть лісом, полем і морем. Вони-то якраз і є – безсовісні.
Текст підготували – intermarium.news
Головне фото – firestock.ru