Кожна господиня знає, що смаження риби обов’язково обертається нескінченною ліквідацією жиру з усіх довколишніх поверхонь. Сьогодні ми розповімо, як смачно посмажити рибу на солі без краплі олії.
Все, що Вам знадобиться – це риба, сковорода та сіль. Завдяки такому способу Вам не доведеться відмивати плиту, сковороду, фартух. Та й смажити на солі набагато корисніше, ніж на олії.
Ті, хто вже випробував цей спосіб, кажуть: приготувавши рибу без олії, ти нарешті зможеш відчути її натуральний смак.
Крім того, сіль допоможе утримати всередині риби всю вологу, а тому вона точно не вийде сухою, як це часто буває. Скільки переваг! Вже заінтриговані? Нижче Ви знайдете покрокову інструкцію, як засмажити рибу на солі.
ІНГРЕДІЄНТИ:
- стейки горбуші (можна будь-яку іншу рибу).
- сіль великого помелу.
ПРИГОТУВАННЯ:
Для початку потрібно добре розігріти сковороду. Найкраще підійде стара добра чавунна.
Рибу дуже важливо ретельно просушити паперовим рушником, адже якщо вона буде вологою, то вбере в себе набагато більше солі.
На розігріту сковороду тонким шаром висипаємо сіль великого помелу. Чим більша сіль, тим краще. За бажання зверху можна посипати улюбленими спеціями для додаткового аромату. Тепер чекаємо, поки прогріється сольова подушка.
На розігріту сіль викладаємо рибу. Час смаження залежить від того, до якої кондиції Ви хочете довести її.
Перевертаємо рибу, що підрум’янилася. Радимо відразу акуратно зішкрябати зайву сіль, щоб вона не вплинула на смакові якості риби. Коли риба буде готова, знімаємо її зі сковороди та знову забираємо надлишки солі.
Як бачите, риба чудово приготувалася всередині. При цьому вона залишилася максимально соковитою!
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся