Я зрозуміла одну просту істину – перш, ніж кинути себе під ноги комусь, уважно подивися, кому жертвуєш своє життя. Не важливо, чи то чоловік, чи то дитина, чи то батьки, не важливо чи це у вісімнадцять, чи у п’ятдесят

Моя історія почалася з того, що я розчинилася в коханні, то тепер модна сказати, що я собі те кохання придумала, а його й близько не було. але ж я вірила, а віра здатна на таке, що переносиш все з радістю, бо знаєш, що потім настане вічне щастя.

Роман був старшим за мене на десять років, працював чиновником і був забезпеченим. Я йому сподобалася скоріше візуально, бо які інтелектуальні принади я могла мати в двадцять років? Так, я не розумниця і мене не цікавить популярна книжка чи кіно, я за те аби ходити з чоловіком за ручкою по парку в новому пальті, попити кави в гарному ресторані, походити по магазинах і поїхати на море.

Все. А далі хай будуть діти, з якими так само гуляти по парку в гарній колясці, мати гроші на ігрову кімнату, приватну поліклініку і відпочивати всім на морі.

Роман це все мені забезпечив, а я виконувала свою частину щастя – гарно виглядала, привела на світ двоє дітей, піклувалася про родину, тримала в чистоті нашу квартиру.

А далі в Романа пішли справи вгору і з більшою зарплатою він собі й більше дозволяв.

Я спочатку здивувалася, що такі настали різкі зміни і я підпала під чоловікову критику, що я не відповідаю його високому статусу, що він вартий кращого. І ця критика не замовкала ні на мить.

Я не розуміла, де дівся той чоловік, який любив мене ще п’ять років тому і вирішила більше старатися. Я міняла і зовнішність, і одяг, але від чоловіка продовжувало пахнути чужими парфумами.

Ще десять років я постійно змінювала себе, змінювала свій підхід, старалася і вірила, що все налагодиться, варто просто ще трішечки зусиль. У Романа вже була постійна інші жінка, бо пахло від нього вже тільки одним дуже дорогим парфумом.

Одного дня чоловік прийшов як зазвичай: з критикою від вхідних дверей до страв на столі. Я сиділа на стільці і він відображався в дзеркалі разом зі мною.

І я не впізнала ні його, ні себе.

Роман змінився фізично, морально не в кращу сторону, а та натягнута з усіх боків жінка – давно не була я.

І я пішла.

Він казав, що я не отримаю від нього ні копійки, що ще проситимуся назад, що я нічого в житті не вмію, як малювати нігті і нарощувати вії.

Все було правдою, але я це робила для нього, щоб йому подобатися.

Я переїхала з дітьми в інше місто і пішла працювати в салон краси, бо я це справді розуміла і знала. Пройшла шлях від адміністратора до спеціаліста, яка вдало підбере зачіску чи макіяж. Я навчилася бачити в кожній жінці кращі риси і їх підкреслювати, бо вчуся й в собі це бачити, вчуся хвалити себе за успіхи і не надто сильно шпетити за невдачі.

Діти мої мене геть на початках не підтримали, їм не подобалися зміни в мені, їм не подобалося жити в нових умовах, які були гірші від тих, до яких вони звикли. Вони були підлітками і хотіла мати той статус, який був при батькові і його грошах. А тут треба жити в двокімнатній квартирі і їздити в тролейбусі.

Саме вони підводили мене до тієї риски, коли ще міліметр і я мала вернутися назад до чоловіка на поклон.
І тоді я глянула на своїх дітей, який розпестила матеріально, яким дозволяла все і спитала чи я хочу все покинути аби бути й їм слухняною служницею?

Я обрала себе і сказала, що раз вони хочуть бути з татом, то я їх не тримаю. Через кілька місяців вони обоє повернулися до мене, бо я сказала, що мої двері відкриті, але я вже не буду тією, що була.

На другому місці по «підтримці» були мої батьки, які дуже пишалися зв’язками з моїм чоловіком. Вони просто вимагали від мене перепросити такого поважного пана, казали, що їм незручно перед ним за таку доньку.

Я тоді подивилася на своїх батьків геть по-іншому. Їхня корисливість вилізла на перший план, можливість відкривати будь-які двері, бо вони тесті такого поважного пана. І я їм сказала «ні».

Я наче обірвала всі зв’язки, що тримали мене в тому житті, а потім наново почала створювати, але вже такі, які були потрібні мені новій.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота