Моя історія кохання з Олегом почалася зовсім безтурботно, і я навіть уявити собі не могла, до чого це все приведе. Ми познайомилися через спільних друзів і швидко знайшли спільну мову. На той час нам обом було по тридцять років, ми працювали і, здавалося б, обоє готові до серйозних стосунків. Мені здалося, що ми зрілі люди, а значить – можемо будувати спільне майбутнє.
Він з самого початку сказав, що живе з мамою, і це мене трохи здивувало, але я вирішила не зважати. Я ж і сама орендувала житло, ділячи його з подругою, і розуміла, що в наш час молодим людям не так просто самостійно жити.
До того ж, моя мама навіть схвалила це, коли я розповіла їй про Олега. Вона сказала, що чоловік, який шанує свою матір, буде добре ставитися й до мене.
З часом наші почуття міцніли, і ми вже будували плани на майбутнє. Я знала, що ми хочемо бути разом, але через кілька місяців усе ускладнилося: я дізналася, що при надії. Я сподівалася, що Олег порадіє новині, але його реакція була трохи дивною. Він вирішив одразу познайомити мене з мамою і попередив, щоб я не казала про свій стан, бо, за його словами, вона могла сприйняти це надто емоційно. Мене це насторожило, але я погодилася.
На зустрічі з його мамою, Галиною Сергіївною, я відчула прохолоду і напруженість. Їй було за сімдесят, і вона дивилася на мене так, ніби намагалася побачити щось більше, ніж просто дівчину її сина. Коли Олег згадав, що ми плануємо одружитися, її реакція була для мене дивною.
Вона звернулася до нього, занепокоєно запитуючи, як це – одружитися, якщо він ще такий молодий. Вона почала говорити, що їй потрібна підтримка, що вона не може залишитися сама в такому віці. На той момент мені вже стало зрозуміло, що ця жінка не хоче ділити свого сина з кимось іншим.
Олег був явно прив’язаний до матері, але я намагалася не звертати на це уваги, думаючи, що нам просто потрібно знайти спільне рішення.
Ми почали шукати квартиру, сподіваючись, що зможемо жити окремо, але щойно ми знайшли кілька варіантів, Галина Сергіївна раптово захворіла. Це стало для нас новим випробуванням. Олег був дуже стурбований і виявився настільки залученим до піклування про неї, що наші плани знову відклалися.
Після того як його маму виписали з лікарні, Олег запропонував, щоб я пожила у них, поки їй не стане зовсім краще. Я погодилася, думаючи, що це тимчасове рішення. Але за кілька днів я зрозуміла, що моє перебування у їхній квартирі — це справжнє випробування.
Галина Сергіївна стежила за кожним моїм кроком: як я ставлю посуд, як готую їжу, чи правильно складаю речі. Я відчувала себе під її постійним наглядом і не могла розслабитися.
Щоразу, коли я намагалася зробити щось по-своєму, вона натякала, що це неправильно або не відповідає «її стандартам». Поступово це почало впливати і на стосунки з Олегом. Я почала сумніватися, чи зможемо ми продовжувати жити разом у такій атмосфері.
Після одного з напружених вечорів я вирішила поговорити з Олегом і запропонувала знову подумати про оренду квартири. Він вислухав мене, але сказав, що не може залишити маму саму, поки їй погано. На мою думку, це було зрозуміло, але водночас я вже відчувала, що таке життя не принесе нам щастя.
Тоді я набралася сміливості поговорити з Галиною Сергіївною. Я хотіла пояснити їй, що ми з Олегом хочемо побудувати сім’ю і що я готова підтримувати її, але нам потрібен власний простір. Я сказала, що чекаю дитину, і що нашій майбутній родині потрібне місце для життя. Вона вислухала мене, але на її обличчі було видно непорозуміння. Галина Сергіївна сказала, що Олег – її єдиний син, і що їй важко прийняти таку ситуацію, коли він залишить її одну.
Після цієї розмови я зрозуміла, що мама Олега не готова відпустити його, і це вкрай ускладнює наше майбутнє.
Олег залишався на боці мами, і мені здавалося, що він не може ухвалити рішення, яке б відповідало нашим інтересам. Наші розмови про майбутнє ставали все важчими, і одного разу він, під впливом матері, сказав, що хоче зробити тест на батьківство. Цей момент став для мене поворотним. Це не лише завдало мені болю, а й показало, що Олег підсвідомо піддався сумнівам, нав’язаним йому мамою.
Я зрозуміла, що наші стосунки під питанням, і що Олегу буде важко вибудувати своє життя окремо від мами.
Зараз я стою перед важким вибором. Мені хочеться залишити це все у минулому, бо я зрозуміла, що в наших стосунках немає довіри і поваги, які так потрібні для справжнього кохання. Я усвідомила, що інколи потрібно відпустити, аби знайти власне щастя, де буде місце для взаєморозуміння і щирої підтримки.
І хоча це рішення нелегке, я розумію, що воно може бути єдиним правильним кроком для мого майбутнього та майбутнього моєї дитини.
