Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неосяжно величезний тягар. Було помітно, як у нього від такого тягаря підкошуються ноги.
– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і стpaждання? – запитав мудрець.
– Я стpaждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду стpaждати заради щастя моїх дітей.
– А хтось у вашій родині був щасливим? – поцікавився мудрий співрозмовник.
– Поки ще ні, але діти і внуки напевно стануть щасливими! – мрійливо вигукнув чоловік.
Читайте також: Притча: Три жінки йшли до криниці по воду. Кожна жінка вихваляла свого сина
– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастя дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.
Опубліковано 3 лютого 2019 року
