Минуло вже два тижні відтоді, як моя свекруха мала день народження. Я пропустила це свято і вона була дуже здивована і не задоволена. Але я просто не могла вчинити інакше.
Вся річ у тому, що у цей день у нас із чоловіком занедужав собака. Але свекруха вважає, що це не має значення, і це не привід для того, щоб залишитися вдома і не приїхати до неї.
Вона вважає, що я мала просто приїхати до неї, посміхатися і вдавати, що все гаразд. А до спеціалістів Арчі можна було б і наступного дня звозити.
Ми з моїм чоловіком Сашком живемо на іншому кінці міста. У мене з моєю свекрухою дуже натягнуті стосунки. Просто моя свекруха відноситься до тих людей, які вважають, що вони все знають і завжди роблять правильно. А я маю у всьому її слухатися і бути вдячною за те, що для мене такого чоловіка виростила і виховала.
Чоловік у мене і справді дуже хороший. Але він сам вирішив взяти мене за дружину. Хоча свекруха була категорично проти цього. Вона дуже переймалась через те, Сашко взагалі взяв собі дружину.
Ми з Сашком одружені вже шість років і щороку день народження свекрухи перетворюється для мене просто на справжнісіньке випробування. На свій день народження свекруха запрошує усіх своїх родичів та подруг. Вона сидить ошатна за столом і вислуховує компліменти та привітання, приймає подарунки.
Саме свято ще можна пережити. Але підготовка до нього займає більше тижня. Разом із чоловіком ми протягом цілого тижня купуємо продукти та привозимо їх свекрусі. Потім свекруха обмірковує меню. Але тільки ось приготуванням всіх страв мала займатися тільки одна я! А ще я мала обов’язково спекти великий і дуже смачний торт!
А вона тільки поради дає непотрібні під руку.
А цього року я не змогла поїхати. За тиждень до цього у нас занедужав собака. Ми відвезли її до ветеринара, і з’ясувалося, що потрібно приїздити двічі на день для певних процедур.
Мій чоловік теж дуже переймався і був дуже засмучений. Ми вирішили з чоловіком, що він сам поїде та привітає свою маму. А я просто зателефонувала і привітала так свою свекруху: просто на словах. А сама була у ветеринара з собакою.
А за два дні мені подзвонила свекруха і заявила:
— А я все чекаю, коли в тебе совість прокинеться! Ти чому мені не дзвониш? Не вибачаєшся, що не прийшла на моє свято? Як може бути пес дорожчим за родину.
Я намагалась пояснити, але мене не чули. Тепер не знаю чи радіти, чи плакати, але мама чоловіка з нами не спілкується. Вона просто зрозуміти не може, як ми могли не завітати на свято тільки тому, що потрібно було кудись відвести пса.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.