Ледь вересня дочекались. Влітку у відпустку не пішли ні я, ні дружина. Вирішили ми в Єгипет восени злітати на 14 днів. Оскільки ми не такі уже й багаті, то відверто кажучи, гроші збирали упродовж року на ті путівки. Нормально хотілось відпочити. Вимкнути телефони і просто релаксувати.
Яким же було моє здивування, коли за тиждень до довгоочікуваного дня зателефонувала теща. Вона колись давно поїхала на заробітки до Португалії, там і понині. Прилітала вона раз на два три роки. З донькою у неї ніколи стосунки близькі не були, там брат був улюбленим, тому вони майже не спілкувались. Але у ті дні, коли вона у нас на гостині була, всі одне одного раді були бачити і чути. Три, максимум чотирі дня і Ольга Павлівна їхала назад. Рідна донька її мало цікавила. Здається, вона починала жалкувати, що приїхала до нас, як тільки бачила наші обличчя. Вічно усе їй не так у нас, вічно “там у брата твого” краще.
А тут без попередження просто дзвінок і радісне: «Я до вас на місяць». Ну, зустріли поїхали вдома стіл накрили. Ми навіть раді були її бачити. Слово за слово і спливла тема відпустки нашої. І тут теща просто так заявляє.
— Добре хоч за тиждень я прилетіла, ще встигнете квитки здати.
Ми з дружиною перезирнулись не зрозумівши сенсу сказаного. Теща ж почала перераховувати справи які повинна була встигнути зробити за період перебування у нас. Їх у неї виявилась ціла копиця і закордонна пані вирішила що ми усе залишимо і будемо їй допомагати просто тому, що вона вважає це правильним.
Ми одразу пояснили, що відпустка планувалась довго і нічого ніхто повертати не буде. Чим зможемо – допоможемо, а далі уже хай з сином своїм справи вирішує.
Ох що тут почалось! Вона просто плакати почала. І те, що гроші нам на перший внесок за квартиру дала згадала, і те, що нам на дні народження гроші чималі дарує, теж нам пригадала і посилки до свят і речі які ми її просили купувати. А тут, каже, приїхала уперше про допомогу попросила, а ми не хочемо заради мами плани свої трохи змінити.
Ну нічого собі “трохи”, скажу я вам. Якби ж хоч попередила, можливо усе б і переграли, але ж вона була впевнена що ми заради неї усе залишимо і побіжимо за першим покликом.
Дружина повідомила, що ми поїдемо у відпустку щоб не стало, рік працювали заради цього. Мамі сказала що цілий тиждень ми у її розпорядженні, а далі хай вибачає. І раді б допомогти, та нас не буде.
Ми таки мали найкращу у світі відпустку. Повернулись щасливими і оновленими. А теща? Вона тоді з-за столу вийшла і і зібравши речі поїхала до свого сина. Після того, не телефонує ні вона, ні брат дружини.
Не знаю, чому вона вирішила що буде так, як вона собі планувала. Вважаю, що ми з дружиною вчинили правильно і про те, що ти маєш приїхати і гостювати місяць, потрібно хоча б попередити.
Владислав К.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
