Завдяки цьому рецепту ікра готується елементарно і з мінімуму продуктів. А взимку ви насолодитеся смачною закускою, яка вам нагадає про літні дні.
Будуть потрібні такі інгредієнти (з такої кількості вийде приблизно 4 літри ікри):
- Три кг. кабачків.
- Пів кг. цибулі.
- 250 г олії.
- 250 г томатної пасти.
- Дві ст. л. солі.
- Пів ч. л. чорного меленого перцю.
- Три ст. л. цукру.
- Два лаврових листочка.
- П’ять ст. л. оцту 9%.
Приступаємо до процесу приготування:
Для приготування годяться старі визрілі кабачки, а в молодих занадто багато соку.
З кабачків необхідно зрізати шкірку і видалити насіння, а з цибулі зняти лушпиння. Порізати овочі на шматки.
Перекрутити цибулю і кабачки за допомогою м’ясорубки. Покласти овочі томатну пасту, влити олію і перемішати.
Помістити овочеву масу на плиту і варити 40 хвилин з моменту закипання. Якщо ви взяли молоденькі кабачки, і вони виділили велику кількість соку, в такому випадку варіть 60 хвилин. В процесі потрібно помішувати ікру, щоб вона не пригоріла.
Після в ікру необхідно додати всі інгредієнти що залишилися, розмішати і варити ще 40 хвилин.
З готової ікри витягнути лаврові листочки, можна її розкладати по банках, які перед цим обов’язково простерилізувати.
Ще можна додатково подрібнити ікру за допомогою занурювального блендера. Тільки після нього, потрібно буде ще раз закип’ятити ікру, а після розкласти по місткостях і закатати. Смачного.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся