fbpx

Як тільки невістка провела мого сина на службу, як одразу ж зібрала речі, свої і дітей, і подалась до своєї мами в село. Буквально наступного ж дня ввечері я повернулась із роботи в порожню квартиру. Коли зателефонувала запитати, що ж власне сталось, почула для себе дуже неприємні і несподівані речі

Як тільки невістка провела мого сина на службу, як одразу ж зібрала речі, свої і дітей, і подалась до своєї мами в село. Буквально наступного ж дня ввечері я повернулась із роботи в порожню квартиру. Коли зателефонувала запитати, що ж власне сталось, почула для себе дуже неприємні і несподівані речі.

Син мій одружений уже вісім років. живуть вони із самого першого дня зі мною в квартирі, адже винаймати житло маючи трикімнатну квартиру в столиці, просто не розумно.

Коли з’явились мої онуки я в усьому і завжди допомагала невістці. Син приходить з роботи виморений, то я казала, аби він ліг відпочивати, а сама брала коляску і йшла гуляти, або допомагала невістці купати діток.

Ну і підказувала їй багато чого, бо бачила, що без досвіду багато чого робила Настя не так. Я й вночі до малих вставала і речі їм милом господарським прала до пів року, бо ж невістка все у пралкукидала, а куди з дітками так?

Я ні на що там не надіялась і вдячності не чекала. Просто бачила, що їй важко, то й ставала на допомогу про власну втому забувши. Саме тому, для мене було настільки неприємно повернутись у порожню квартиру саме тоді, коли ми всі повинні були триматись разом.

Настя із села. Сваха моя набато від мене старша і вже давно перейшла сімидесятирічний рубіж. Вона скільки знаю її, завше на здоров’я жалілась. То те їй не те, то там не так. Часто до нас приїздила на перевірки якісь. Жила по два місяці.

А тут ну прямо так їй зле стало, що Настя до неї швидко поїхала. Я телефоную, запитую. коли вона повернеться і чую, що мабуть, діти там же в селі і в перший клас підуть, бо мама її дуже вже нездорова і потребує догляду.

А як же я? Так, мені усього 5о, але скажіть, хіба мені підтримка у такий важкий період життя не потрібна? Я думала що ми гуртом, разом чекатимемо мого Богданчика, а виявилось, що для невістки я і мої почуття геть ніякого значення не мають.

Жалілась сину, але він не розуміє у чому власне справа. Рішення дружини він підтримує, ще й каже, що то геть не проблема мені сісти в автобус і приїхати до Насті із онуками в село.

Ніхто мене не може зрозуміти, моєї образи, моїх прикрощів.

Виходить, що не є я важливою для невістки? Дай Боже син повернеться і все буде добре. А якщо щось станеться? Я сама у цьому світі лишусь? Так виходить?

01,05,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page