— Як ти на це дивишся спокійно, – говорить вона моєму чоловіку. – Вона заміжня жінка, а робить таке прямо у тебе на очах

Я розлучилася з першим чоловіком тихо і мирно. Ми нічого не ділили, не мали непорозумінь і не не наговорювали одне на одного.

Нашому сину вже вісім років. Хоч ми і розлучені 4 роки, але весь цей час рідний батько сина не тільки виплачує аліменти а й бере активну участь у його житті. Міг спокійно піти на лікарняний, забирав до себе сина, коли я їхала у відрядження, і не ховався від відповідальності.

Після розлучення ми обоє змогли влаштувати своє особисте життя. Жодних недомовок, чи якихось образ між нами немає, тому у нас прекрасні взаємини.

З сім’єю чоловіка другого я одразу знайшла спільну мову. Люди вони добрі і щирі, більш того, ставляться до мого сина, як до рідного онука. Не кожна свекруха на таке здатна, погодьтеся? Хлопчик прикипів до неї теж душею, тому в них дуже довірливі, теплі і родинні взаємини.

І ось мій син потрапив у стаціонар. І тут колишній чоловік уперше зустрівся із нинішнім. Ще й свекруха помітила, що батько хлопчика відвідував маленького пацієнта. Це їй не сподобалось.

— Що він приходив? Має свою сім’ю! Нехай у нашу не втручається! — заголосила вона несподівано.

Коли ж я сказала, що він прийшов сина свого відвідати і той і є його сім’я то свекруха заявила, що сім’я мого сина то вони, а не колишній чоловік:

— Як ти на це дивишся спокійно, – говорить вона моєму чоловіку. – Вона заміжня жінка, а тебе не поважає.

Може і не мав би мій нинішній чоловік таких думок, якби не його мама, але тепер він настоює на тому, що спілкування з моїм колишнім потрібно звести нанівець і що наш син не може мати двох татусів одночасно, адже він не зможе нормально його виховувати. попросив також, відмовитись і від аліментів, адже сам в змозі нас забезпечувати.

Тепер у нашому домі дуже напружена обстановка, адже я не бажаю поривати зв’язки з колишнім, тим пае я права не маю. адже він і син дуже гарно спілкуються. Він його тато, про що взагалі мова? Але родина чоловіка пішла на принцип, або буде так, як вони просять, або ніяк.

Не знаю, як і бути. Було чотири роки все гаразд, а тут на тобі. Що ж робити?

28,02,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page