Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, затиснутою і негарною …
Нелюбов – це коли не можна заважати, розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами.
Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання.
Не можна щось просити – треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?
Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять – це взагалі старість. І нема чого так вбиратися в такому поважному віці.
Нелюбов – коли недуже сварять, але і не хвалять. Не помічають.
Коли незручно є при близькій людині – він може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли поприбираєш і квіточки в вазочку поставиш.
Нелюбов – коли нічого не можна.
Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скули, чи не ний, ще не реви, – смирно сиди й чекай.
Коли НЕ заступаються і кажуть: сам винен! – це не любов.
Коли нічого не дарують – нелюбов.
Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов.
Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти або здачі дати. А не люблять – просто так.
Хоча кажуть: “так люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!”. Ось це і є – нелюбов.
І від неї вмирaють. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.
Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, затиснутою і негарною; вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати … Тут нічого не поробиш; якщо є сили – треба йти хоч з вузликом на паличці.
Або хоча б ясно зрозуміти – це нелюбов.
