Я ростила Дімку сама, батько більше слухався свою маму, ніж мене і так до неї з часом і перебрався. Досі холостякує біля мами, а я так само одна.
І ось синові вже двадцять два роки і просить він мене під милий бік взяти кредит на машину.
– Мамо, ну дуже мені треба машини! Зараз дівчина і не гляне на хлопця без машини. А потім, діти підуть, то машини треба. А потім тебе возити куди треба і вже машина пригодиться! Ну, маааа!
Я не хотіла брати, але син так вмовляв, так вмовляв, що я погодилася.
– Але ти його будеш виплачувати, Дмитре, – сказала я йому, – у мене зарплата невеличка, то звідки я віддаватиму?
– Мамо, та звичайно, що я оплачуватиму! У мене якраз підробітки і далі офіційно влаштуюся на роботу, головне ж уже їздити!
Він аж світився від щастя, був таким замріяним, і я не змогла відмовити. Ну як відмовити, коли людина тобі каже, що все у неї в житті буде просто чудово і треба лише от це зробити, а там далі вже він сам.
Взяла я кредит під заставу квартири і купив Діма собі новеньку машину з салону. Як він тішився, ви собі не уявляєте! Вхопив мене на руки і кружляв.
– Мамо, ти найкраща у світі!
І ось одна мрія здійснилася і треба починати здійснювати інші мрії, як тут халепа – машина в друзки.
В мене потрясіння, адже вона відновленню не підлягає, але син живий, без подряпинки, бо спрацювала подушка безпеки.
Машини нема, але гроші платити треба. Діма кілька місяців робив внески, а далі й перестав. Почали мені з банку дзвонити, а я до нього, а він наче я якісь йому смішки розказую.
– Та якось буде, мамо.
– Сину, мене з квартири виселять! Що за смішки?
– Ну то сама плати, у мене грошей нема!
Я заніміла. Для нього вже нічого не має значення, іграшка зламалася, а за які гроші куплена – не його проблеми.
Далі перестав брати від мене дзвінки, а потім взагалі робив вигляд, що він мені нічого не обіцяв, а це я йому була зобов’язана дати такий подарунок, я ж його на світ привела, а він не просився.
Прийшлося мені звільнитися з роботи і податися на заробітки, щоб все виплатити. Але, коли я приїхала з грошима, то виявилося, що пеня наросла і мені знову треба їхати! Син ніяк не відреагував на те, що я їхала, а прийшов з тим, що він скоро одружується і пора матері дати синові грошенят на весілля.
– Ти ж мама, ти маєш мені допомогти оплатити весілля.
– У тебе ще батько є.
– Та що з нього візьмеш, у нього не зарплата, а копійки, а ти приїхала з заробіток.
– А нічого, що я туди поїхала через тебе? Щоб борг віддати, який через тебе мала?
– А що я винен, що з машиною так сталося? Я не буду платити за те, чого нема.
Але далі я дізналася, що син мене ще й обманював – у нього була страховка і він отримав якусь компенсацію, але мені й копійки не дав, а жив на ці гроші! Це вже я дізналася після того, як він мені повідомив про весілля, щоб я дала йому гроші. У мене ж нічого не лишилося і я просила в банку про відтермінування і тоді мені працівниця й сказала, що мала бути якась страховка.
Мені було так гірко, що моя найрідніша людина, моя кровиночка отак зі мною вчинила! Мало того, що через нього я в такій скруті, то ще він і привласнив собі гроші! І я ще маю йому весілля оплатити?
Я вернулася на роботу і з часом все виплатила. Від сина вибачень так і не отримала і сама з ним не спілкуюся. Вчуся жити для себе, бо вже екзамен здала по цьому предмету.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
